Під час виборчої кампанії було проаналізовано ключові образи ідеальних політиків українців. У незрілій демократії України часто виникають суперечливі образи.
Лідером за згадками є Лукашенко, що свідчить про близькість білоруського прикладу для українців, на відміну від досвіду країн Балтії. Натомість, проєвропейський електорат більше симпатизує образу покійного В. Чорновола та діючого борця з корупцією Соболєва.
Серед авторитетів часто згадують відомих особистостей, таких як Тетчер і Черчилль, однак їхні методи, особливо підходи Тетчер, ймовірно, були б негативно сприйняті українським суспільством, як це було і на її батьківщині.
Образ «Лукашенка» як ідеалу є небезпечним для України. Досвід Януковича як «господарника» без обмежень та монополія влади Порошенка показали, що авторитарні підходи не призводять до успіхів рівня Лі Куан Ю. Це сприйняття обумовлене пострадянським шоком, низьким рівнем знань у сфері державного управління, відсутністю впливового середнього класу та безвідповідальністю політичних еліт. Лише одиниці вірять у можливість якісно іншої політики, заснованої на балансі інтересів та обмеженнях влади.
Лише незначний відсоток населення вірить у краще майбутнє, що спричиняє недовіру до владних інститутів. Ця тенденція перешкоджає формуванню нації як суб'єкта, визначенню чітких цілей та встановленню ефективної комунікації між бізнесом, владою та суспільством.
Чи усвідомлюють це українські політики та власники ФПГ? Так, це очевидно. Досвід роботи з інвесторами політичних сил та політиками першого ешелону свідчить про їхнє розуміння суспільних тенденцій. Проте, на відміну від РФ, в Україні відсутній глибинний державний моніторинг суспільних настроїв, оскільки для президентів пріоритетним є аналіз зростання бізнес-прибутків.
Чи з'явиться український Менделе?
Дивує, чому особистості з достатнім рівнем достатку та освіти в українському політикумі не прагнуть увійти в історію через державницьку позицію, здатність ініціювати незворотні процеси розвитку, а не через сімейні хроніки чи скандали.
«Як це можливо?» — запитають багато хто. Насправді, це реально. Провідні світові консультанти готові працювати з новими політичними силами в Україні. Такі кампанії є ефективнішими та значно дешевшими, ніж традиційний український підхід «купуємо все» без стратегії. В Україні існує ніша для нової сили та є пасіонарії, готові працювати. Однак більшість все ще обирає шлях швидкого збагачення через державні монополії та спрощені схеми. Час покаже, чи з'явиться український Ганді або Менделе. Можливо, для цього потрібна системна західна освіта та мислення, або ж просто сильна воля та трансцендентне бажання створити щось велике.