Аналіз рейтингу Юлії Тимошенко виконано на основі динаміки, наданої соціологом Іваном Колодієм. Досліджено її політичні злети та падіння, етапи розвитку та занепаду партійного будівництва, а також вплив комунікаційних стратегій.
Найвищі показники рейтингу фіксувалися під час успішних всеукраїнських кампаній, а також у період перелому після «Помаранчевої революції», зокрема під час відходу знакового політика та формування однозначної позиції Юлії Тимошенко щодо компромісів і передачі лідерства.
Представлений аналіз відображає події до 2012 року, період до політичного ув'язнення Юлії Тимошенко та активної діяльності її команди «проти режиму». Важливо зазначити, що інформаційна політика значною мірою формувалася тодішньою опозицією. Образи спецпідрозділу «Беркут», який розганяє мітинги, фотографії побитих громадян, а також меседжі про «очищення влади» та «жахливу владу узурпатора» активно поширювалися у свідомості виборців.
Теми розбудови країни не були пріоритетними; натомість, дискурси протистояння забезпечували максимальний рівень підтримки.
Чи зможе Юлія Тимошенко відновити подібний рівень довіри сьогодні, і чи повториться падіння рейтингів з іншим популярним політиком, як от Порошенко? Це можливо, але малоймовірно. Наразі Леді Ю не асоціюється з майбутнім; вона може сприйматися як авторитетна постать або особа, здатна до ефективних рішень, проте не як символ перспективи. Ресурсний стан партії також переживає не найкращі часи: внутрішні конфлікти після «об'єднання», ефективність роботи на місцях та постійна напруга серед прихильників негативно впливають на партійну структуру. Водночас, харизма та сильна воля лідера надають можливості для подальших кроків, системної роботи по всій Україні, формування адекватних меседжів та залучення політичних союзників, забезпечуючи подальше політичне життя зі збереженням певного відсотка прихильників.
Успіх Юлії Тимошенко після 2014 року розглядається як один з можливих, проте не єдиний сценарій розвитку подій.
Катерина Одарченко, політтехнолог.


