Лобізм в Україні та СНД активно обговорюється в суспільстві та ЗМІ, будучи ключовою частиною формування українського політикуму. Проте, термінологія цього явища потребує чіткого визначення.
Термін «лобізм» та його історія
Перш ніж розглядати лобізм в Україні та СНД, важливо зрозуміти походження терміна. Слово «лобі» та його похідні етимологічно походять від латинського «lobia» (відкритий портик, галерея) і спочатку використовувалися в церковному середовищі для позначення монастирських проходів. У XVII столітті «лобі» вже називало приміщення для прогулянок у палаті громад Англії. Цей перехід від церковного до світсько-парламентського вжитку пов'язаний з історією англійського парламентаризму, зокрема з тим, що у Середньовіччі парламентські зібрання та світські заходи часто проводилися в будівлях церков. Назва сучасного англійського парламенту — Вестмінстер — (що означає «західна монастирська церква») підтверджує цей зв'язок.
Сучасне розуміння терміна та лобізм в Україні
В українському науковому та професійному середовищі існують два підходи до тлумачення терміна «лобізм». У широкому сенсі лобізм – це діяльність громадян, бізнес-асоціацій, партій та інших організованих груп, спрямована на захист власних інтересів. Цей підхід також включає діяльність самих суб'єктів влади, що просувають свої корпоративні інтереси чи домагаються особливих преференцій.
Прибічники широкого тлумачення вважають прийнятним говорити про лобізм Президента, Уряду, депутатський лобізм в Україні тощо. Натомість, інші експерти заперечують таке розширене трактування, оскільки воно нівелює специфіку терміна, дозволяючи застосовувати його до будь-якої взаємодії з органами влади. Відомий науковець Олексій Автономов пропонує чітко визначити лобізм як «дію представників недержавних організацій у контактах з представниками державних органів та органів місцевого самоврядування з метою досягнення прийняття органами влади рішень відповідно до інтересів спеціальних груп, виражених зазначеними організаціями». Він вважає помилковим відносити до лобістів партійні фракції, депутатські групи чи державних посадовців.
Об'єкти впливу лобізму
У науковому та професійному середовищі, говорячи про лобізм, зазвичай мають на увазі просування інтересів в органах законодавчої, виконавчої влади, а також в Адміністрації Президента.
Однак поза увагою часто залишається низка інших об'єктів впливу, які є не менш значущими. Під об'єктами впливу розуміються органи державної та муніципальної влади, що приймають політичні рішення, в яких зацікавлений лобіст. До них, окрім згаданих, належать інститути судової влади та інші державні інститути, що мають принципове значення для лобізму в Україні, зокрема
- Генеральна прокуратура
- Рахункова палата
- Національний банк України
- Центральна виборча комісія
Взаємодія лобістів із цими об'єктами не відрізняється від роботи з Верховною Радою чи профільними міністерствами. Проте, такий лобізм в Україні мало вивчений і часто замовчується, попри його численні прояви.
Кейс Чахмачяна як приклад
Яскравим прикладом може слугувати справа сенатора від Калмикії Левона Чахмачяна. За даними слідства, Левон Чахмачян та його зять Армен Оганесян, помічник аудитора Рахункової палати, отримували хабарі за виключення певних фактів з матеріалів перевірок. Зокрема, за $1,5 млн вони зобов'язалися пролобіювати вилучення з акта перевірки Рахункової палати згадки про те, що компанія «Трансаеро» має сплатити до держбюджету близько $300 млн ввізних митних зборів за 17 іноземних літаків. Цей випадок демонструє рівень питань, що лобіюються в Рахунковій палаті.
Government Relations (GR) та лобізм
Окрім терміна «лобізм» та його похідних, у західній літературі активно використовується поняття Government Relations (GR). В Україні цей термін також набуває поширення, про що свідчать оголошення «мисливців за головами» (headhunters), відкриття кафедр GR-менеджменту (наприклад, у Вищій школі економіки) та створення відповідних комітетів (зокрема, в Українській Асоціації зі зв'язків з громадськістю – UAPR). Однак українські науковці, що вивчають лобізм, часто ігнорують GR у своїх дослідженнях.
Розглянемо, як GR трактується в західній літературі, його відмінність від лобізму та поширені помилки у використанні. Часто термін «Government Relations» некоректно перекладають як «зв'язки з урядовими організаціями», що створює хибне враження про його застосування лише до органів виконавчої влади. Це не відповідає дійсності.
<i>«Суттєва відмінність внутрішньокорпоративних фахівців з GR від фахівців, що наймаються за контрактом, полягає в тому, що співробітники корпорації отримують заробітну плату і представляють лише одну організацію: свого роботодавця. Також корпоративний GR-фахівець часто просувається кар'єрними сходами – відділ маркетингу, відділ продажів, головний офіс – а лобіст за контрактом прокладає свій шлях в органах влади».</i>
У цьому контексті поняття «Government» слід перекладати не як «уряд», а як «державна система управління» загалом, що охоплює всі гілки державної та муніципальної влади. Раніше, до середини минулого століття, терміни «уряд» та «державна система управління» були взаємозамінними.
Government Relations та лобізм: відмінності
Незважаючи на широке використання термінів у науковому та професійному середовищі, багато фахівців не розуміють їхніх відмінностей, вважаючи їх ідентичними або взаємозамінними. Співголова комітету з Government Relations РАСО Ігор Мінтусов влучно визначив ключову функцію GR та його відмінність від лобізму: «Фахівці в галузі GR – це люди, які будують міст між владою та бізнесом, щоб цим мостом могли вільно йти лобісти з “цікавими” пропозиціями для влади».
Класик лобізму Брюс Вулп у книзі «Лобіювання в Конгресі: як це відбувається» (Lobbying Congress: how the system works) зазначає: «Суттєва відмінність внутрішньокорпоративних фахівців з GR від фахівців, що наймаються за контрактом, полягає в тому, що співробітники корпорації отримують заробітну плату і представляють лише одну організацію: свого роботодавця. Також корпоративний GR-фахівець часто просувається кар'єрними сходами – відділ маркетингу, відділ продажів, головний офіс, – а лобіст за контрактом прокладає свій шлях в органах влади». Лобізм в Україні функціонує за подібними принципами.
<i>Іншими словами, GR – це сфера загального менеджменту, а лобізм – це технологія.</i>
GR-фахівець не зобов'язаний бути експертом у кулуарних процесах: знати потрібних людей, деталі прийняття законів чи постанов, а також бути обізнаним з ієрархією політичних відносин. Його завдання – знайти та організувати юристів та інших фахівців, які володіють цими знаннями та навичками. При цьому не завжди йдеться про професійних лобістів, послуги яких доступні не всім. GR-фахівець створює загальну систему взаємодії «компанія – бізнес-асоціація – влада» та забезпечує внутрішню координацію між підрозділом зі зв'язків з органами влади, керівництвом та акціонерами.
Такий фахівець відповідає за своєчасну та якісну підготовку інформації співробітниками корпорації, а також часто генерує інформаційні приводи. Важливим є також вид винагороди: для GR-спеціаліста – це постійна заробітна плата (lobby on a salary), для лобіста – гонорар та можливий відсоток від угоди (lobby for a fee). Ці відмінності між лобізмом в Україні та GR стають очевидними при спілкуванні з відповідними фахівцями.
Рівні взаємодії: лобіст та GR-фахівець
Професійний лобіст переважно взаємодіє з власниками та акціонерами компанії, на замовлення якої він працює. Директор зі зв'язків з держорганами (GR-фахівець) у компанії підзвітний голові правління. Під час масштабних кампаній з лобізму в Україні департамент зі зв'язків з органами державної влади працює спільно з найнятим лобістом, але як молодший партнер, лише забезпечуючи його діяльність. Лобіст має доступ до чиновника та отримує бюджет для реалізації замовлення. Він зацікавлений у мінімізації витрат та максимізації власного прибутку. Хоча трапляються випадки, коли замовлення можна реалізувати «за пляшку коньяку» або незначні подарунки, сучасний лобізм в Україні має інший характер.
Такі приклади були характерні для 90-х років або стосувалися чиновників найнижчого рангу. Значні посади в системі державної влади, відповідальні, наприклад, за розподіл бюджетних коштів чи галузеву регуляцію, отримують у результаті складного політичного торгу, де ключовими аргументами є фінансовий та владний ресурс. Лобіст розуміє, що його головний ресурс – довіра чиновника. Якщо є можливість неформально обговорити та «вирішити питання», лобіст буде достатньо щедрим, щоб зберегти свої позиції. Залежно від «ціни питання», найпоширеніші способи передачі винагороди – готівка, банківські сейфи, афілійовані з чиновником фонди чи офшори. Слід визнати, що найефективніші лобістські технології часто є корупційними та виходять за рамки Кримінального кодексу України.
Технології GR відрізняються від технологій лобізму в Україні
Ключове завдання GR-фахівця – передбачати можливі проблеми та можливості з боку органів державної влади та своєчасно інформувати керівництво. Його майстерність також полягає в умінні аргументовано донести позицію компанії до чиновника. У GR-середовищі існує думка, що бездоганно підготовлена позиція сильніша за корупцію. Аналогічним прикладом може бути судова гілка влади, де суддя, побоюючись наслідків, часто змушений приймати рішення в обхід власних комерційних інтересів, визнаючи професіоналізм юриста.
Public Affairs (PA)
У професійному середовищі, окрім термінів «лобізм» та «Government Relations (GR)», використовується також поняття «Public Affairs (PA)». Його трактують двояко: Одні фахівці визначають PA як вужчу сферу зв'язків з громадськістю (Public Relations, PR), що фокусується на стейкхолдерах, залучених у процеси публічної політики, формування суспільного дискурсу та порядку денного. PA охоплює такі функціональні області, як community relations (зв'язок з місцевою спільнотою) та social responsibility (соціальна відповідальність). Інші ідентифікують PA з GR та лобіюванням.
Це особливо актуально для Європи, де термін «лобізм» часто має негативні конотації, і його замінюють терміном PA. У цьому контексті GR повністю ототожнюється з PA. Наприклад, у Великій Британії, де ринок професійних лобістських послуг добре розвинений (що нетипово для Європи), лобістські агентства називають себе PA-consultants або public policy consultants. Аналогічна ситуація спостерігається і в країнах континентальної Європи. В межах другої групи трактувань PA останнім часом розглядається як ширша функціональна область, що, крім лобізму, включає також
- вирішення питань у неполітичній сфері (issues management)
- зв'язки з медіа-спільнотою (media relations)
- просування інтересів за допомогою пересічних громадян, які симпатизують лобі (grassroots)
- інші форми