Uncategorized

Дональд Трамп. «Спецоперація інавгурація»: думки із залуштунків.

    Новою політичною реальністю, як для США, так і для решти світових гравців стало обрання та інавгурація 45-го Президента США – Дональда Трампа.

 

Цікавий початок для Трампа

       Реальним фактом в політичній біографії 45го Президента США – Дональда Трампа є те, що він як американський бізнесмен, до осені 2016 року не мав прямого відношення до політики, так і не мав великого досвіду в політичній боротьбі. Втім, як демонструє його впевнена перемога на виборах глави держави, саме за рахунок конкретних меседжів, які фокусувалися на інтересах певних соціальних груп, а також головного меседжу про попередній політичний режим демократів, який не сприяв ренесансу Америки у всіх відношеннях цього слова, демонструє, що подібна риторика та «комунікація» із виборцем має сенс бути, як успішний виборчий кейс.

      Дональд Трамп 45ий Президент США, подобається чи не подобається це комусь в американській чи світовій політиці, з цим фактом потрібно рахуватись. Втім на момент інавгурації опоненти Д.Трампа закидали йому, що він, як глава держави має найбільший антирейтинг довіри. Так, за даними видання «Голос Америки», він складав 70% проти 30% схвальних відгуків. Особисто, вважаю такі дані не кризовими, а можливостями для формування позитивного іміджу, і найголовніше  можливостями якіснішого коригування політичного вектору його дій, адже попередньо він вже сформував собі образ принципового політика, який «змусисть рахуватись із Америкою, зробивши її знову «великою».

      Безумовно Д.Трамп не буде понижувати «планку очікувань» від нього і буде продукувати двозначність і часто не прогнозованість його намірів та дій. Цілком реально, що постать Д.Трамп буде акамулювати нові політичні міфи та інсенуації, на основі не передбачувальності та невизначеності його майбутніх політичних кроків.

Міфи Дональда Трампа.

         Не буде зайвим в умовах інавгураційної істерії світових ЗМІ з приводу вступу на посаду нового президента США, зфокусуватись та проаналізувати ряд міфологем, що пов’язуються з постаттю Д.Трампа.

       Перший міф. Розпочати варто з того, що найбільше може цікавити чи навіть турбувати в Україні, чи зміниться відношення до України зі сторони нової президентської адміністрації Д.Трампа? Вважаю, що корекція відношення до українських політичних еліт – можлива, але зміна геополітичного курсу США кардинальним чином, якщо навіть проаналізувати її зміну в історичному розрізі – навряд чи сьогодні предметно розглядається у Вашингтоні. В чому причина? Реальною причиною цьому є республіканське неодностайне політичне сприйняття політичних цілей Д.Трампа. Навіть в умовах республіканської більшості в Конгресі (законодавчому органі США), по-перше не всі республіканці готові підтримати «радикальні» наміри Президента Д.Трампа. По-друге, взагалі, навряд чи американська політика суттєвим чином може змінитися до Росії в найшвидший спосіб. Особливо беручи до уваги ряд геополітичних проблем, які є частинами геополітичних інтересів США – наприклад, Іран та Сирія.

       Якщо відповідати на запитання про модель позиціонування України за нового Президента США
Д. Трампа, вважаю, що потрібно налагоджувати профільні контакти та взаємодії з ключовими політичними, економічними інституціями, стейкхолдерами, аналітичними центрами і сприяти нівелюванню подекуди негативного, сформованого в американській пресі, образу України, її політичного істеблішменту та бізнесу. Для прикладу чинниками дискредитації українського політикуму самих себе, на думку американських ЗМІ називаються фактори політичної корупції та клептократії. на мою думку, за умов політичної мобілізації та професіоналізації політичних еліт, їх активній комунікації із бізнесом та чесним діалогом із громадянським суспільством – цілком реально побороти ці деструктивні фактори.

        Другий міф. Міф, що проблемою, чи б пак дискусійним питанням є доцільність призначення на посаду держсекратаря – Р.Тіллерсона, одного з керівників корпорації «Ексен Мобайл», яка мала в минулому свою історію контактів із Росією. Насправді, для США є цілком нормальною практикою, коли на високі політичні посади призначаються колишні лобісти з великого бізнесу. На відмінну від технократів, колишні лобісти мають напрацьовані контакти, розуміють основні проблематики галузей, якими опікуються і які, по суті впливають на наповнення державного бюджету країни.

          Для України має бути  показовим інший важливий аспект. А саме позиція ключових стейххолдерів американського енергетичного ринку, наприклад компанії «Шелл», про те, що є «перепонами» для американських інвестицій в українську економіку. На думку американців, нам слід прагнути, аби в країні стабілізувалась законодавча база, а також регуляторна політика у сфері оподаткування бізнесу і звичайно унеможлювалось таке явище, як рейдерство.

       Третій міф. Санкції проти РФ можуть послабитись.  Навіть гіпотетично це не можливо. Яскрава і неприйнятна трагедія жителів міста Алеппо в Сирії, демонструє, що режим санкцій проти РФ буде тривати. Можливими будуть консультації, щодо їх коригування, але не зніматимуться Конгресом США з порядку денного.Отже санкції проти, як режиму Б.Асада та його союзника РФ пролонговуватимуться. Певна річ, в питаннях санкцій, потрібно враховувати майбутні результати виборів в Західній Європі, у Франції, в Німеччині, Нідерландів і прогнозувати, що буде із ними, якщо євроскептики в ЄС на виборах візьмуть гору. Хоча це є непопулярною позицією сьогодні, але не варто занадто демонізувати євроскептикиів у Франції та Німеччині і визнавати їх заочно переможцями виборчих процесів в їх країнах. Чи це правда так станеться, пропоную не гадати на кавовій гущі, а продукувати алгоритми власної політичної поведінки як країни, за будь-якого результату, і далі фокусуватись на алгоритмах корекції політичної комунікації із новою владою в ряду країн Західної Європи, так і у Вашингтоні.

        Четвертий міф. Міф про те, що Трамп переміг за рахунок вмілому таргетуванню (виборці ключових проблематик по ряду вихідних даних респондентів) в соціальних мережах. Спілкуючись із колегами в США, політтехнологами, соціологами ловиш себе на думці, що новизни у правильному таргетуванні соціологічних даних немає. В українських електоральних практиках останнього періоду, цей аспект враховується політичними штабами при формуванні своїх ключових позицій для ряду електоральних груп. В США ж дані про виборців є відкритими, тож  розтиражована в західних медіа технологія BigDatа, це лише один із можливих інструментів, який використовують  в політичній практиці, ефективність якого залежить від професійності його застосування. Команда Д.Трампа продемонструвала, що це реально зробити, навіть в умовах  колосальної лавини негативу проти самого Трампа під час його передвиборчої компанії.

Невизначеність як наголос президентського правління Д.Трампа

     Сьогодні в США, починаючи з моменту обрання Д.Трампа Президентом США, підготовки його інавгурації і фактичного вступу на посаду, як глави держави, найбільшим акцентом в політичному прогнозуванні його політичного майбутнього є фактор «невизначеності», як серед ключових аналітичних центрів США, конгресменів з обох палат і громадян США. Для наочного прикладу, серед багатьох політиків США залишається без відповіді  питання про вектори, характер політики нового держсекретаря, особливостей нової американської політики в сфері оборони та безпеки.

     Втім «невизначеність»  мала місце і серед ряду громадських ініціатив на передодні і під час інавгурації Д.Трампа. До слова, дані мирні протести попередньо не заборонялись і не унеможливлювались зі сторони влади, як могло би бути за ряду автократичних держав пострадянського простору.

        Так, 21 січня 2017 року, у Вашингтоні пройшов велелюдний жіночий марш, який об’єднав понад 200 тисяч учасників. Кошти для організації заходу за різними підрахунками були зібрані менше чим за два місяці. Варто акцентувати увагу, що подібний захід мав на меті привернути увагу не лише нового Президента США, а насамперед Конгресу, щоб питання захисту і гарантування прав жінок, прав національних меншин в США не були нівельовані, заговорені політичною риторикою нової президентської адміністрації.

          Нагадаю, серія протестних маршів відбулися на тлі обговорення в конгресі США способів трансформації в бік скорочення чи навіть згортання медичної реформи Б.Обами. Процес вже розпочато і очевидно не всі, особливо незаможні верстви населення сприймають Трампівську риторику щодо медичного страхування. На думку представників протестних маршів, питанням, що викликає їх занепокоєння є акцент не репрезантивності майбутнього уряду Д. Трампа, вказуючи, що там не має жодного представника латиноамериканської, мексиканської громади. Так, за даними американського перепису населення, 17 % населення цієї країни складають представники латиноамериканської етнічної групи. Втім, це лише попередні навіянні страхом суспільні стереотипи  щодо очікувань від нової адміністрації Президента США – Дональда Трампа. Не виключаю, що  Д. Трамп продовжить авторський стиль формування своєї команди, намагаючись привнести свої стандарти до процесів кадрової політики, інших не менш стратегічно важливих напрямків державної політики.

            Завершуючи варто сказати, що загалом протестні настрої проти Д.Трампа можна назвати критичними, але не агресивними. Поодинока деструктивна поведінка окремих протестуючих є локальною за своєю природою і має кваліфікуватись лише у відповідності до норм закону. Думаю, що Д.Трамп прекрасно розуміє, що протести, мирні марші та демонстрації на час його каденції будуть системною реальністю, хоч за масштабами вочевидь коригуватимуться в залежності від меседжей адміністрації Трампа. Втім, навряд чи треба очікувати, що Д.Трамп чи його адміністрація буде йти на поводу протестуючих. Останнім буде пропонуватись сприйняти нову реальність і максимально бути готовим до життя в ній. Також не прогнозую тривалого «букетно-цукерного» періоду між адміністрацією Д.Трампа та Конгресом. Вочевидь, на гора, ми матимемо картинку компромісів між Конгресом та Президентом Трампом, тоді, як головні політичні баталії будуть відбуватися між урядом та парламентом.

          Невизначеність для Д.Трампа є не лише викликом для політичного правління, а насамперед можливістю для гарантування реальності меседжу, що віднині «саме Америка №1» у всьому. В будь якому разі, кожен союзник, партнер США може розглядати на власний політичний вибір – або це запрошення до нових переговорів, де США ставлять вимоги. Або від початку президентства Трампа, кожна країна сама за себе і тільки від їх геополітичних амбіцій, геоекономічних можливостей та соціального капіталу залежить яким чином із ними буде базуватися комунікація Д.Трампа та США за його президентства.

 

Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії Sic Group Ukraine


Консультації з міжнародним експертним співтовариством з приводу реформування оподаткування прибутку підприємств тривають

25 лютого 2016 року в університеті ім. Драгоманова відбулася широка експертна дискусія на тему «Міжнародний досвід реформування оподаткування прибутку підприємств та його застосування в Україні» З цього моменту тривають профільні обговорення щодо сучасного стану оподаткування прибутку, нової моделі оподаткування розподіленого прибутку та реформи податку на майно, як компенсатору втрат бюджету.

IMG_0882-32

Основні тези що прозвучали на базовій зустрічі:

Володимир Дубровський, старший економіст CASE Ukraine, експерт РПР на початку дискусії зробив презентацію щодо моделі реформування податку на прибуток підприємств. Він повідомив, що на думку експертів податкова система є одним із головних стрижнів української корупції, передусім завдяки величезному рівню дискреції (можливості «вирішувати питання» на власний розсуд) при адмініструванні податків. Останнім часом певного прогресу було досягнуто у впорядкуванні адміністрування ПДВ та зниженні надмірного навантаження на працю. Але нереформованим залишається податок на прибуток підприємств, який є дискреційним за самою природою своєї бази оподаткування.

Іншою проблемою чинної податкової системи є структурні викривлення – з надмірним прямим оподаткуванням (особливо у частині заробітних плат та доходів дрібних підприємців, з яких сплачується ЄСВ) та майже відсутнім оподаткуванням майна; а також з надмірним оподаткуванням праці при помірному тиску на капітал. І перше, і друге, є повністю невідповідним до національної специфіки та стратегічної мети побудови ефективної інноваційної постіндустріальної економіки.

IMG_0852-29

Dr. Януш Ширмер, професор університетів Гарвард та Оксфорд, який в цей час очолює проект по податковій реформі у Вірменії, який реалізує компанія «Делойт» розповів про численні дискусії щодо можливості стандартизації податкових систем у різних країнах та повідомив, що прийшов до висновку, що в Україні є важливі особливості, зокрема вкорінені традиції корупції, які потрібно враховувати. На його думку у концепції, яку запропонувала
експертна група, корупційна складова мінімізована.

Олександр Шемяткін, експерт з питань податкової та митної політики звернув увагу на те, що крім суттєвого спрощення адміністрування та зменшення дискреції, перехід на модель податку на розподілений прибуток також має зменшити відтік капіталу та збільшити внутрішні інвестиції.

IMG_1081-82

Тетяна Шевцова, експерт з питань податкової та митної політики зауважила, що представники Мінфіну розповідають про суттєве зменшення зборів від введення моделі розподіленого прибутку, але є багато фахівців, які не передбачають суттєвого зменшення. Збори податку будуть суттєві за рахунок чітких принципів адміністрування та сплати податку.

Андрій Журжій, — зам голови Комітету ВР з питань податкової та митної політики, повідомив, що прихільників введення моделі розподіленого прибутку багато у Парламенті, але їх майже не має у Мінфіні. Тому треба пояснювати переваги моделі, шукати компромісні рішення та компенсатори. «Розподілений прибуток – це ресурс для інвестицій – і це важливо».

IMG_1357-116

Володимир Котенко, EY Партнер, керівник податково-юридичної практики в Україні звернув увагу експертів на те, що у моделі оподаткування розподіленого прибутку є декілька недоліків.  » Проте можливо є альтернативні варіанти, реалізація яких призведе до потрібного нам результату.»

Павло Кухта, економіст, радник «Центру економічної стратегії» повідомив, що на його думку запропонована модель не вирішить повністю питання дискреції и «ця схема повинна бути реалізована тільки разом з компенсаторами, з цього питання потрібно дискутувати.»

IMG_1399-119

Позицію бізнес-спільноти на зустрічі озвучили представники коаліцій за податкову реформу: МСБ та галузевих об’єднань. Зокрема, підприємець Едуард Курганський акцентував увагу на індексації ставок податку на землю у 2016 році, що дуже турбує компанії на місцях. Крім того, «корупція як і раніше є характерною рисою податкової системи України, і в зв’язку з цим, — законопроекти спрямовані на зниження дискреції будуть підтримані бізнесом, зацікавленим у формуванні рівних правил гри на ринку».

Катерина Одарченко, ініціатор створення GR форуму України підкреслила, що просування обох обговорюваних законопроектів навряд чи буде легким, враховуючи залежність більшості депутатського корпусу від великого бізнесу, але тим не меньше «необхідність зниження корупційної складової і ручного адміністрування сьогодні усвідомлюють всі, і в цьому контексті є шанс на широку громадську підтримку».

IMG_0890-33

Володимир Дубровський звернув увагу слухачів, що введення моделі податку на прибуток – це питання політ-економічне, не бути залежними від свавілля податкової – це продовження ідей Майдану

Руслан Чорний, шеф-редактор інформаційного агенства FinClub, підсумовуючи дискусію, висловив спільні думки учасників:

— Податок на майно – потрібно негайно реформувати, це питання потребує дослідження, потрібна статистика та розрахунки

— Податок на розподілений прибуток потрібно вводити, він прогресивний для нашої країни. Для цього необхідно узгодити питання, які ще залишились, та вийти на спільну модель.

IMG_1558-132

Обговорення проблематики зустрічі з Dr. Янушем Ширмера, та експертами тривають в профільніх спільнотах, експертною командою подана заявка на Челенджтон «Рух вперед для України» в Американському домі з приводу розробки прототипу системи податку на майно.


Рынок политического консалтинга не стоит на месте – результаты дискуссии на Дне политтехнолога

«Буря положительных эмоций! Мне кажется, это было одно из самых важных мероприятий года! Знаете, почему? Сегодня стало отчетливо понятно, что наш профессиональный мир меняется — и это эпохальные изменения. Настоящий вызов для политтехнолога. Меняется общество, его сознание и вообще все вокруг! И главное — мы не в состоянии этому сопротивляться.»

Павел Кругляковский, спикер, о прошедшей встрече

 

 

Вчера, 24 февраля, в Киеве состоялся ряд панельных дискуссий, посвящённых Дню политического консультанта.

Организаторами мероприятия выступили международная компания «SICGroupUkraine», занимающаяся политическим консалтингом, PR, аналитикой и исследованиями, и команда Алексея Ситникова (VIP-коуч, политтехнолог, доктор экономических и психологических наук).

Событие вызвало большой интерес – более 150 человек посетило мероприятие.

Дискуссия была разделена на три основных панели, на которых обсуждались внешние образы политиков и их имидж, анализировались технологии их создания и влияние на восприятие избирателями в динамике, популярные сегодня стратегии и тактики, политическая культура и культура общения украинских политиков и медиа.

 

Модератором дискуссии стала Екатерина Одарченко, политтехнолог, партнер компании «SIC Group Ukrainе», президент Institute for democracy and development “PolitA”.

MV7_3618

Первая панель была посвящена расстановке на политической шахматной доске. Участники обсуждали, какие политики будут «в спросе» и почему, изменились ли электоральные настроения, какие проекты были наиболее успешными, и почему, какие тактики наиболее актуальны и с какими проблемами сталкиваются сегодня политики.

Как одну из проблем, спикеры отметили двустороннее влияние соцсетей на динамику взаимоотношений политических сил и избирателей. Негативным моментом раскрутки в соцсетях спикеры обозначили ограниченную относительно всей Украины, аудиторию:

«Чаще всего приходится работать ситуативно, приходится консультировать в связи с теми или иными проблемами связанных с имиджем, это чаще всего негативный имидж либо свой, либо негативный имидж конкурентов, нужно усилить или ослабить, это если брать в целом. Кажется, что каждый гражданин столицы родился с гаджетом в руке, с социальными сетями. Наши политики просыпаются и узнают повестку дня, листая фейсбук, и им кажется, что делает это каждый украинец. На самом же деле рынок социальных сетей крайне ограничен в Украине, мы сталкиваемся с тем, что как только ты выходишь за пределы столицы или больших городов, ситуация тут немного сложная и социальные сети не всегда работают, и тут приходят на помощь старые боевые листки, и даже стенгазеты или сарафанное радио тут бывают более эффективными, чем социальные сети. Но тут мы чётко видим тенденцию, что весь наш основной политикум (постмайдановский) очень ориентирован на социальные сети», — поделилась опытом Александра Решмидилова, ведущий аналитик МИА ЦРУ, политолог, специалист по работе с имиджевыми технологиями посредством интернета и новых медиа.

 

День политтехнолога

Вторая панельная дискуссия охватывала широкий спектр тем от коммуникаций до стратегического планирования и развития в этой сфере.

В ходе обсуждения спикеры обратили внимание на то, что кратковременный мгновенный результат для украинских политиков сегодня приоритетнее, чем долгосрочный, но полученный через некоторое время:

«Динамичному миру нужны динамичные стратегии. [Это ответ на вопрос, что интереснее нашим политикам: долгосрочный результат или тактика. «Мы видим пока, что тактика». – отметила Екатерина Одарченко]. Вопрос второго порядка: а готовы ли клиенты воспринимать хотя бы линейные стратегии с одной стороны, а с другой – готовы ли специалисты, консультанты, эксперты предлагать эти стратегии?» — Андрей Кашпур, футуродевелопер, специалист по управлению репутациями, руководитель исследовательского проекта ReputationLab.

Эти вопросы логическим путём подвели разговор к необходимости развития технологии коммуникаций с электоратом:

«Заканчивается эпоха нефти, заканчивается и эпоха гречки. Мне кажется, что мы попали в междувремья. С одной стороны, есть изживающая себя система, а с другой — новая ещё не сформировалась. Я думаю, что есть подобные проблемы для всех фокус-проектов. С одной стороны, время играет против нас, с другой — здесь есть потенциал для развития. Есть сложившееся представление всех политиков – не важно, это новые политики или политики с опытом – они все считают, что на выборы, условно говоря, ходят только бабушки. И вот такая парадигма накладывает отпечаток на всё, что происходит во внутренней и внешней коммуникации, на технологии, которые применяются, на видение стратегии, и так далее. А я задумался, что будет происходить через 3-4-5 лет? И в этом смысле время играет на всех: и на политиков, и на политтехнологов. И это просто факт: бабушки скоро перестанут ходить на выборы. Да, появятся новые, но это уже будут бабушки, которые, по крайней мере, знают, что такое интернет. И чтобы не говорили про гречку, нужно уже начинать пробовать что-то новое.» — поделился Павел Кругляковский, политический консультант, старший партнер компании Res Publica Communications, телеведущий.

«Гречка должна трансформироваться в партисипативный (вовлекающий) фруктовый наборчик», — добавила Надежда Копаница, специалист в области фасилитации, автор вовлекающих политических проектов.

DSC_4541

Третья панельная дискуссия была отведена СМИ и политической культуре. Спикеры обсуждали качество информационного политического контента в Украине, готовность украинских политиков к дебатам, уровень украинского политического PR, насколько важна единая информационная стратегия у государства и нужна ли она, а также — проанализировали информационную работу на Западе.

Андрей Круглашов, координатор движения «ЧЕСТНО», судья награды Американской Ассоциации Политических Консультантов Pollie, привёл в пример тенденцию в восприятии западного электората:

«Как бывает настоящая политическая коммуникация, когда человек (политик) говорит то, что у него на уме, то, что у него сложилось с годами. И пусть это может не нравится, но он эти взгляды сам разделяет, т.е. ему не надо придумывать, что сказать и что ответить, чтобы понравится жителям Невады. Мгновенность коммуникации способствует аутентичным кандидатам. Трамп тоже относится к ним потому, что говорит ровно то, что считает правильным сказать, и это многим нравится. Сейчас проигрывают пластмассовые кандидаты.»

DSC_0273

 

Слушатели дискуссий Дня политического консультанта оставили массу положительных отзывов, спикеры заявили, что хотели бы принять участие в подобном событии снова, а также высказали желание помочь с организацией в будущем.

Екатерина Одарченко прокомментировала прошедшее мероприятие:

«Большой интерес к событию был важным индикатором. Индикатором того что рынок не стоит на месте, и что консультанты и Клиенты ищут новые тактики, интересуются опытом друг друга, проверяют на «прочность» запущенные практики коммуникаций. Люди сферы искренне считают, что качественный скачек от «миллионных бюджетов» на подкуп или некачественные сети, которые продаются всем участникам процесса, исчерпан. Сейчас приходит время грамотного менеджмента, менеджмента как моделей и математики. Политического менеджмента, где консультант — не человек с бубном или в оригинальном луке с претензией на креативность, а вполне понятный высокооплачиваемый специалист, который может при помощи здравых аргументов, исследований и диалога привести к разработке верной стратегии, визии партии или движения, понятым, эффективным тактикам и ясному пониманию как краткосрочных, так и долгосрочных результатов. Конечно, «старая» (не по возрасту конечно, а по сути, по подходам) гвардия сопротивляется, высказывая свое негодование в серых «комментариях» или недобросовестных слухах на рынке, но, собственно, кто чем живет. По нашему мнению, нужно двигаться по своей линии далее, двигаться как ледокол. Учреждать правильные и полностью открытые для специалистов ассоциации, делать системные и целевые встречи (например, сегодня мы говорим о тонкостях «скрытого политического маркетинга», а завтра о практиках картирования избирателя). И все делятся опытом. Я лично не считаю, что это основа для более жесткой конкуренции, напротив — это будет развивать рынок, который находится в зачаточном положении. Я искренне убеждена, что неграмотные люди, называющее себя консультантами, или просто нечестные на руку аферисты портят понимание профессии намного глубже, нежели более и более образованные практики своего дела. Нам нужна не борьба за Клиента любыми способами, а сотрудничество и развитие самого рынка, самих Клиентов к постоянной системной работе, к стратегическим проектам и т.д. Этот путь правильный  (проверено международным опытом), он выделяет ответственный подход в треугольнике:  специалисты, Клиенты (политики) и избиратель. И мы будем двигаться в этом направлении.»

MV7_3622

Кратко подведём итог: эксперты и практики сферы политического менеджмента и консалтинга акцентируют внимание на необходимости создания профильных ассоциаций. Украинские политики недооценивают важность работы в команде с профессиональными политтехнологами, в следствии чего множество проектов приходится доделывать, либо переделывать заново.

Специалисты настаивают на развитии новых технологий в коммуникации в связи с прогрессивным развитием всего мира и избирателей, соответственно. Однако отмечают, что вклад соцсетей в процесс коммуникации переоценивается, так как не охватывает огромную часть избирателей по всей Украине.

Подобные события необходимы, так как дают возможность профессионалам обменяться опытом, и помогают новому поколению специалистов получить новые знания.


Важливо знати: Аналітика законів про лобізм європейських країн та США

На даний момент часу рівень розвитку лобізму в Україні залишає бажати кращого. Де-юре лобізму, як чіткого механізму взаємодії з владою з потужним правовим підґрунтям, не існує. Щоб пришвидшити процес, звичайно, слід проаналізувати досвід становлення лобізму в провідних державах світу. Зокрема, мова піде про США з однієї сторони, та про європейські країни (ВБ, Франція та Німеччина) з іншої.

Для формування цілісного образу про стан лобізму в певних країнах, слід керуватися певними критеріями: правова база; її роль в боротьбі з корупцією; суб’єкти, об’єкти та предмет лобіювання.

а) Правова база

Наявність потужної конституційно-правової основи інституту лобіювання в усіх країнах говорить про надзвичайну важливість попереднього правового регулювання. Якщо головним законом держави — Конституцією, а також іншими законодавчими актами визначено норми ведення лобістської діяльності, дотримання їх носить імперативний характер.

Згідно з першою поправкою до Конституції США, у громадян є право звертатися до органів влади з петиціями про задоволення скарг. Стаття 17 Конституції ФРН визначає, що кожен має право самостійно або у групі з іншими письмово звертатися з проханнями та скаргами до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Стаття 4 Конституції Франції встановлює, що політичні партії та групи сприяють реалізації принципу загального виборчого права. У Великобританії конституції немає, однак право громадян на подання петицій до органів влади гарантується Біллем про права від 1689 року.

Інститути лобіювання функціонують саме виходячи з єдиного для усіх зазначених країн принципу, який проголошує право громадян брати участь у державних процесах. Однорідним для країн також є наявність механізмів покарання за порушення законів, що регулюють процеси лобіювання. Усі системи намагаються забезпечити прозорість лобістської діяльності. Проте, зважаючи на єдиний підхід країн до важливості конституційно-правової бази, необхідно також виокремити найбільш суттєві відмінності, що вирізняють країни серед інших.

В США, наприклад, базовим нормативно-правовим актом у галузі лобіювання є Федеральний Акт «Про відкритість лобіювання» від 1995 року. Цей документ дає визначення 16 базовим поняттям в цій галузі (лобістська діяльність, лобістський контакт, лобіст, лобістська фірма і т.п.), визначає статус суб’єктів лобіювання, засади їх реєстрації та звітності; регламентує контрольно-наглядову діяльність за законністю лобістських відносин.

Закон «Про регулювання лобістської діяльності» від 1946 року визначає процедуру реєстрації професійних лобістів. Згідно з ним, кожна особа, яка бажає займатися лобістською діяльністю, має  зареєструватися у клерка Палати представників та секретаря Сенату і представити під присягою у письмовому вигляді заяву із зазначенням необхідних даних (Особисті дані; дані про роботодавця; термін найму; сума винагородження; кошти, виділені на лобіювання інтересів і т.п.).

Федеральний Акт «Про реєстрацію зарубіжних фірм» від 1938 року (остання правка 1998 р.) регламентує систему реєстрації та звітності лобістів і лобістських організацій, які захищають іноземні інтереси. Ухвалення цього закону було викликано значною активністю в США агентів нацистської Німеччини напередодні Другої світової війни, які намагалися своїми акціями викликати симпатії уряду та населення США до фашистського режиму. Сьогодні цей закон не дозволяє політичній пропаганді втручатися в державні справи під маскою лобістської діяльності.

«Стандарти етичної поведінки для службовців органів виконавчої

влади» та «Кодекс етичної поведінки конгресменів» забороняють  займатися лобіюванням державним службовцям протягом 2 років з моменту припинення їхніх повноважень. Для колишніх членів Палати представників встановлено однорічний термін такої заборони.

Федеральний Акт «Чесного лідерства і відкритої влади» від 2007

року конкретизував форми контактування представників влади з лобістами та лобістськими об’єднаннями з метою мінімізації корупційних ризиків під час здійснення лобіювання. Був встановлений розмір штрафу за порушення законодавства про лобіювання — 200 тис. доларів США, а також покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 5 років;

Крім цього в американському законодавстві («Етичні зобов’язання персоналу виконавчої влади» від 2009 року)  врегульований механізм призначення на державні посади колишніх лобістів. До них застосовуються певні обмеження під час виконання ними посадових повноважень.

В Америці лобіст — це престижна робота, яка потребує високої кваліфікації. Необхідну якість підготовки кадрів забезпечують освітні структури, які готують професійних лобістів протягом 5 років фахової підготовки.

У ФРН існує законодавчий акт (Федеральний закон «Про направлення петицій до Німецького Бундестагу»), який регулює механізм направлення петицій до органів влади. Проте, конституційна практика звернення до владних інститутів не така продуктивна в лобіювання, як в США.

За «Кодексом поведінки члена Бундестагу від 1972 року» депутат може займатись певними проблемами, які виносяться на обговорення комітетів, за винагороду. В такому випадку депутати зобов’язані регулярно звітувати про свою лобістську діяльність. Проте, як свідчить практика, ці дані рідко доходять до широкої громадськості, що не є позитивною рисою.

У ФРН, як і у Штатах, велика увага звертається на прозорість. Так, у Німеччині є так званий «Громадський список зареєстрованих організацій та їхніх представників». При реєстрації спілки в цьому реєстрі необхідно надати детальну інформацію про представників, які будуть займатись лобіюванням від імені спілки. Вся інформація щорічно оприлюднюється в офіційному виданні «Федеральний вісник». Список доступний також в Інтернеті, на сайті Бундестагу.

У Франції нормативно-правова база не така розвинута як у США, Німеччині та Великобританії, але окремі корисні аспекти присутні. Наприклад, офіційна реєстрація лобістів в парламентському реєстрі дає чисельні переваги: 1) офіційне визнання та підтвердження; 2) доступ до офіційних документів Парламенту; 3) право присутності та участі у засіданнях та слуханнях; 4) постійне залучення до консультацій у ході обговорення проектів нормативно правових актів.

Великобританія це, напевно, найбільш конкурентоспроможна європейська держава у галузі лобіювання, якщо порівнювати з США. Нормативно-правове поле доволі потужне і має вагоме історичне підґрунтя. Постанова Палати громад Британського парламенту від 15 липня  1947 року забороняє депутатам укладати угоди за гроші або подарунки, які зобов’язують їх відстоювати позицію третіх осіб під час прийняття Палатою актів. Проте, ця постанова не перешкоджає депутатам консультувати третіх осіб з юридичних, управлінських питань та парламентських процедур. Це заборонено тільки під час законодавчого процесу. 22 травня 1974 року Палата громад запровадила спеціальний конституційно-правовий механізм  контролю за законодавцями — парламентський реєстр фінансових інтересів депутатів. Усі фінансові інтереси, які можуть вплинути на поведінку депутата під час законотворчої роботи, мають бути задекларовані в зазначеному реєстру, якщо ці інтереси перевищують 1% від заробітної плати депутата.

В нормативно-правовому полі ВБ, на відміну від інших країн, існує Інструкція для державних службовців, яка містить конкретні поради депутатам та чиновникам під час їх взаємодії з лобістами в різних ситуаціях.

Міністерський кодекс 2007 року зобов’язує урядовців бути незалежними від комерційних установ, які намагаються вплинути на політику Уряду. Кодекс забороняє міністрам брати подарунки від третіх осіб. Це також стосується членів сімей міністрів.

б) Роль правової бази в боротьбі з корупцією

Потужна і розвинута конституційно-нормативна база США та Великобританії забезпечила низький рівень корупції в цих державах. За даними Transparency International (2014 рік)[1], країни відповідно посідають 17 та 14 місце. Найгірший показник серед обраних нами для дослідження держав спостерігається у Франції — вона посіла 26 місце. Це пояснюється нерозгалуженою системою регулювання лобістських відносин. Німеччина, за даними Transparency International, посіла 12 місце серед 175 країн світу. Проте, більш ліберальне законодавство щодо контролю парламентаріїв, які мають контакти з лобістами, стало причиною певних проблем. Так, велика кількість депутатів Бундестагу є членами однієї або навіть декількох підприємницьких структур. Саме тому парламентарії групуються в Бундестазі не за принципом партійної приналежності, а за економічними інтересами. Така структура призвела до того, що в 2005 році рівень довіри громадян до політиків упав до критичного рівня 17%.  Щоб якось поліпшити ситуацію, Бундестаг заборонив парламентаріям отримувати особисту винагороду за представництво будь-яких інтересів третіх сторін. З цього моменту німці неодноразово збиралися, щоб обсудити проблеми корупції в політиці. Були домовлені заходи, які сприяли прозорості лобістської діяльності і врешті решт, рівень корупції в Німеччині впав. Проте, слід запам’ятати, що м’якість законів, які регулюють лобістську діяльність, може призвести до значних проблем.

в) Суб’єкти лобіювання

В той час, коли суб’єктами в США та Франції можуть виступати фізичні та юридичні особи, лобістські фірми та юридичні контори, PR- та GR- компанії, у ФРН та Великобританії суб’єктами можуть бути тільки юридичні особи. У Німеччині — це спілки, організації, об’єднання. У ВБ — лобістські фірми.

г) Об’єкти лобіювання

Що стосується об’єктів, то тут США відрізняється від усіх трьох європейських країн. Якщо в США об’єктами лобіювання є органи і законодавчої, і виконавчої, і судової влади, то у Франції, ВБ та ФРН лобістська діяльність найбільше спрямована саме на органи виконавчої влади (Уряд), ніж на законодавчий Парламент. Пояснюється це тим, що політична вага уряду зросла через їх законодавчу активність. В середньому 3\4 усіх законопроектів виходить саме від урядових установ.

д) Предмети лобіювання

У США предметне поле лобістської діяльності дуже широке через всеохоплюючий характер її об’єктів. Оскільки лобісті працюють і з Урядом, і з Парламентом, і з Судом, предметами лобіювання виступають федеральні адміністративні акти та закони; політичні ініціативи та правова позиція Уряду США;    дозволи і ліцензії , федеральні програми, дотації; акти про призначення на посади, які потребують згоди Сенату; рішення найвищих судових інстанцій.

В Європейських країнах (ФРН, Франція, ВБ) предметом лобіювання виступають нормативно-правові акти органів виконавчої влади та парламенту.

Гіо Кварацхелія


26 листопада в Києві пройшла конференція «Місцеві вибори – 2015: підсумки».

26 листопада в Києві пройшла конференція «Місцеві вибори – 2015: підсумки».

Для обговорення особливостей місцевих виборів міжнародна компанія SIC Group зібрала провідних українських практиків. Учасники мали нагоду почути коментарі відомих політологів, політтехнологів, соціологів.

Катерина Одарченко – політтехнолог, керуючий партнер SIC Group Ukraine, президент Інституту демократії та розвитку «Політа», Денис Богуш – політтехнолог, експерт у сфері стратегічних комунікацій, Сергій Гайдай – політтехнолох, керуючий партнер в Social Engineering Agency Гайдай ком, Анастасія Зернова – адвокат, експерт з виборчого права, Денис Борисенко –, член політичної ради партії УКРОП, Анна Тенетко – політтехнолог,  Іван Колодій — соціолог, Ліна Клебанова — політолог, експерт з едвокасі кампаній стали спікерами конференції і розповіли аудиторії про особливості ведення політичних кампаній на минулих місцевих виборів.

зал катя

Денис Богуш дав таку характеристику минулим місцевим виборам: несправедливі (великі мінуси й прорахунки в законі про місцеві вибори), швидкоплинність (більшість  кандидатів розпочинали свої кампанії за три тижні до виборів), емоційні (ми стали свідками вияву різного спектру емоцій як електорату по відношенню до кандидатів і кандидатів між собою).

Катерина Одарченко відзначила, що більшість гравців у цій виборчій кампанії все таки важко назвати зрілими політ структурами, адже після досягнення стрімкого політичного успіху вони втрачають левову часту підтримки через відсутність людей на місцях. Це, як правило, ознака політичного проекту, не розрахованого на довге існування. Говорячи про методологію, варто відзначити, що більшість кандидатів були не спроможними обігрувати в політичних програмах загальнонаціональні теми. Проблема полягала в тому, що не було чітких методичних рекомендацій центральних штабів для адаптації цих тем. Яскравим прикладом стала тема тарифів, багато хто говорив про зниження тарифів, але мало хто пояснював чіткий механізм реалізації цього пункту програми.

Сергій Гайдай у своїй доповіді порушив тему децентралізації і повідомив, що на даний момент органи місцевої влади не готові до впровадження реформи. Адже навіть на рівні термінології поняття «децентралізації» слід би було замінити на створення системи місцевого самоуправління. На думку експерта, нам дісталася абсолютно централізована система правління у спадок від Радянського Союзу. Фактично, на минулому волевиявленні ми знову обирали центральну владу, ну або перефразовуючи органи центральної влади дозволили нам вибрати своїх підлеглих на місцях. За Європейською системою 80% життя громади вирішується місцевими органами влади і лише 20% підпорядковується центральним, а саме: оборона країни, геополітика, масштабні проекти з розвитку інфраструктури, тобто ті проекти, які потребують великого фінансування. Щодо невідповідності системи розподілу влади між центром та переферією та відсутність європейських стандартів та підходу до реформування зазначала й Катерина Одарченко.

зал 3

 Щодо нового закону про вибори експерти погодилися, що його імпелементація принесла більше негативних ефектів ніж навпаки. Про це розповіла й Анастасія Зернова. На думку експерта, однією з переваг закону стала можливість проведення другого туру виборів у містах кількість жителів яких перевищує 90 тис.

Після панельних дискусій спікери дали відповідь на ряд питаннь аудиторії й подискутували про майбутні можливі реформи органів місцевої влади і виборчої системи як такої.