Ера Трампа офіційно розпочалась. Вже тиждень в статусі глави держави – Дональд Трамп демонструє в практичній політичній площині свої політичні амбіції та лідерські здібності. Втім початок його президентства не було безхмарним можливо як хотілось його прихильникам. Зокрема в американській столиці Вашингтоні, та інших містах не вщухли, посилились різноманітні громадські протести, марші незгоди з окремими програмними курсами нового президента Трампа.

Перші політичні кроки містера Трампа

        Ще задовго до інавгурації Д.Трампа, численні політичні аналітики зі США та зокрема України вказували, що найбільші політичні несподіванки від Трампа варто очікувати в перші 100 днів його правління. Хоча як продемонстрував його перший робочий тиждень, оцінюючи неоднозначність президентських указів, несподіванки від Трампа було отримано в першій сім днів після інавгурації. Взагалі якщо говорити відверто для американської політичної практики такі укази є нонсенсом, адже попередньо не були пропрацьовані адміністрацією Президента США з ключовими міністерствами американського уряду.

  Цікаво, що вже перший тиждень діяльності Д.Трампа ряснів громадянськими протестами його противників. Певна річ в кількісному еквіваленті дані протести не становили прямої політичної загрози для самого Трампа. Втім взагалі ситуація з протестами, вкотре як на мене підтвердила припущення, що Трамп є одним із непопулярних президентів США. До слова, в громадському дискурсі активно тиражується політичний стереотип, що «Трамп є політичною маріонеткою для Кремля». У зв’язку з цим, республіканській партій США вочевидь треба надолужувати щоб мінімізувати репутаційні втрати для адміністрації Д.Трампа від даного політичного кліше. Вже наприклад, навіть лідер республіканської більшості в Конгресі зауважує, що Америка й далі лишатиметься країною, де можна буде реалізувати еміграцію, а заяви республіканців і Трампа про «небезпечні мусульманські країни» є скоріш метафорою чим закликом до прямого обмеження питання еміграції до США людей з таких країн як Сирія, Лівія.

      Важливо розуміти, що для американського виборця є доволі татуйовані теми, до таких тем відноситься політичні відносин їх країни із Росієською Федерацією. З часів Холодної війни кінця двадцятого століття, Росія не сприймається пересічним американцем як рівноцінний політичний партнер. Відповідно адміністрації Трампа й самим республіканцям навряд чи буде легко пояснювати пошук політичних, економічних компромісів, налагодження взаємовигідної політичної комунікації засобами «м’якої дипломатії» та поверхневого обґрунтування політичної доцільності. Очевидно, що у Трампа будуть намагатися злагоджувати гострі питання американсько-російських відносин.

Мігранти. Україна. Трамп

           Що ж стосується української теми, то загалом в американських мас-медіа дане питання не піднімається. Вочевидь воно стане актуальним, коли утвердяться відносин між Трампом та ключовими політичним лідерами і стане зрозуміле яких політичних алгоритмів дій займає Дональд Трамп. Я впевнена, що Трамп корегуватиме свою позицію і по мігрантам і по Росії і по методах протидії міжнародному тероризму. Для цього вже є підстави. Так, прем’єр-міністр Великобританії Т.Мей та канцлер ФРН А.Меркель з критичним зауваженнями прокоментували плани Д.Трампа по змінам в американську політику по відношенню до мігрантів.

Катерина Одарченко, політолог, партнер компанії Sic Group Ukraine.