США

Дональд Трамп. «Спецоперація інавгурація»: думки із залуштунків.

    Новою політичною реальністю, як для США, так і для решти світових гравців стало обрання та інавгурація 45-го Президента США – Дональда Трампа.

 

Цікавий початок для Трампа

       Реальним фактом в політичній біографії 45го Президента США – Дональда Трампа є те, що він як американський бізнесмен, до осені 2016 року не мав прямого відношення до політики, так і не мав великого досвіду в політичній боротьбі. Втім, як демонструє його впевнена перемога на виборах глави держави, саме за рахунок конкретних меседжів, які фокусувалися на інтересах певних соціальних груп, а також головного меседжу про попередній політичний режим демократів, який не сприяв ренесансу Америки у всіх відношеннях цього слова, демонструє, що подібна риторика та «комунікація» із виборцем має сенс бути, як успішний виборчий кейс.

      Дональд Трамп 45ий Президент США, подобається чи не подобається це комусь в американській чи світовій політиці, з цим фактом потрібно рахуватись. Втім на момент інавгурації опоненти Д.Трампа закидали йому, що він, як глава держави має найбільший антирейтинг довіри. Так, за даними видання «Голос Америки», він складав 70% проти 30% схвальних відгуків. Особисто, вважаю такі дані не кризовими, а можливостями для формування позитивного іміджу, і найголовніше  можливостями якіснішого коригування політичного вектору його дій, адже попередньо він вже сформував собі образ принципового політика, який «змусисть рахуватись із Америкою, зробивши її знову «великою».

      Безумовно Д.Трамп не буде понижувати «планку очікувань» від нього і буде продукувати двозначність і часто не прогнозованість його намірів та дій. Цілком реально, що постать Д.Трамп буде акамулювати нові політичні міфи та інсенуації, на основі не передбачувальності та невизначеності його майбутніх політичних кроків.

Міфи Дональда Трампа.

         Не буде зайвим в умовах інавгураційної істерії світових ЗМІ з приводу вступу на посаду нового президента США, зфокусуватись та проаналізувати ряд міфологем, що пов’язуються з постаттю Д.Трампа.

       Перший міф. Розпочати варто з того, що найбільше може цікавити чи навіть турбувати в Україні, чи зміниться відношення до України зі сторони нової президентської адміністрації Д.Трампа? Вважаю, що корекція відношення до українських політичних еліт – можлива, але зміна геополітичного курсу США кардинальним чином, якщо навіть проаналізувати її зміну в історичному розрізі – навряд чи сьогодні предметно розглядається у Вашингтоні. В чому причина? Реальною причиною цьому є республіканське неодностайне політичне сприйняття політичних цілей Д.Трампа. Навіть в умовах республіканської більшості в Конгресі (законодавчому органі США), по-перше не всі республіканці готові підтримати «радикальні» наміри Президента Д.Трампа. По-друге, взагалі, навряд чи американська політика суттєвим чином може змінитися до Росії в найшвидший спосіб. Особливо беручи до уваги ряд геополітичних проблем, які є частинами геополітичних інтересів США – наприклад, Іран та Сирія.

       Якщо відповідати на запитання про модель позиціонування України за нового Президента США
Д. Трампа, вважаю, що потрібно налагоджувати профільні контакти та взаємодії з ключовими політичними, економічними інституціями, стейкхолдерами, аналітичними центрами і сприяти нівелюванню подекуди негативного, сформованого в американській пресі, образу України, її політичного істеблішменту та бізнесу. Для прикладу чинниками дискредитації українського політикуму самих себе, на думку американських ЗМІ називаються фактори політичної корупції та клептократії. на мою думку, за умов політичної мобілізації та професіоналізації політичних еліт, їх активній комунікації із бізнесом та чесним діалогом із громадянським суспільством – цілком реально побороти ці деструктивні фактори.

        Другий міф. Міф, що проблемою, чи б пак дискусійним питанням є доцільність призначення на посаду держсекратаря – Р.Тіллерсона, одного з керівників корпорації «Ексен Мобайл», яка мала в минулому свою історію контактів із Росією. Насправді, для США є цілком нормальною практикою, коли на високі політичні посади призначаються колишні лобісти з великого бізнесу. На відмінну від технократів, колишні лобісти мають напрацьовані контакти, розуміють основні проблематики галузей, якими опікуються і які, по суті впливають на наповнення державного бюджету країни.

          Для України має бути  показовим інший важливий аспект. А саме позиція ключових стейххолдерів американського енергетичного ринку, наприклад компанії «Шелл», про те, що є «перепонами» для американських інвестицій в українську економіку. На думку американців, нам слід прагнути, аби в країні стабілізувалась законодавча база, а також регуляторна політика у сфері оподаткування бізнесу і звичайно унеможлювалось таке явище, як рейдерство.

       Третій міф. Санкції проти РФ можуть послабитись.  Навіть гіпотетично це не можливо. Яскрава і неприйнятна трагедія жителів міста Алеппо в Сирії, демонструє, що режим санкцій проти РФ буде тривати. Можливими будуть консультації, щодо їх коригування, але не зніматимуться Конгресом США з порядку денного.Отже санкції проти, як режиму Б.Асада та його союзника РФ пролонговуватимуться. Певна річ, в питаннях санкцій, потрібно враховувати майбутні результати виборів в Західній Європі, у Франції, в Німеччині, Нідерландів і прогнозувати, що буде із ними, якщо євроскептики в ЄС на виборах візьмуть гору. Хоча це є непопулярною позицією сьогодні, але не варто занадто демонізувати євроскептикиів у Франції та Німеччині і визнавати їх заочно переможцями виборчих процесів в їх країнах. Чи це правда так станеться, пропоную не гадати на кавовій гущі, а продукувати алгоритми власної політичної поведінки як країни, за будь-якого результату, і далі фокусуватись на алгоритмах корекції політичної комунікації із новою владою в ряду країн Західної Європи, так і у Вашингтоні.

        Четвертий міф. Міф про те, що Трамп переміг за рахунок вмілому таргетуванню (виборці ключових проблематик по ряду вихідних даних респондентів) в соціальних мережах. Спілкуючись із колегами в США, політтехнологами, соціологами ловиш себе на думці, що новизни у правильному таргетуванні соціологічних даних немає. В українських електоральних практиках останнього періоду, цей аспект враховується політичними штабами при формуванні своїх ключових позицій для ряду електоральних груп. В США ж дані про виборців є відкритими, тож  розтиражована в західних медіа технологія BigDatа, це лише один із можливих інструментів, який використовують  в політичній практиці, ефективність якого залежить від професійності його застосування. Команда Д.Трампа продемонструвала, що це реально зробити, навіть в умовах  колосальної лавини негативу проти самого Трампа під час його передвиборчої компанії.

Невизначеність як наголос президентського правління Д.Трампа

     Сьогодні в США, починаючи з моменту обрання Д.Трампа Президентом США, підготовки його інавгурації і фактичного вступу на посаду, як глави держави, найбільшим акцентом в політичному прогнозуванні його політичного майбутнього є фактор «невизначеності», як серед ключових аналітичних центрів США, конгресменів з обох палат і громадян США. Для наочного прикладу, серед багатьох політиків США залишається без відповіді  питання про вектори, характер політики нового держсекретаря, особливостей нової американської політики в сфері оборони та безпеки.

     Втім «невизначеність»  мала місце і серед ряду громадських ініціатив на передодні і під час інавгурації Д.Трампа. До слова, дані мирні протести попередньо не заборонялись і не унеможливлювались зі сторони влади, як могло би бути за ряду автократичних держав пострадянського простору.

        Так, 21 січня 2017 року, у Вашингтоні пройшов велелюдний жіночий марш, який об’єднав понад 200 тисяч учасників. Кошти для організації заходу за різними підрахунками були зібрані менше чим за два місяці. Варто акцентувати увагу, що подібний захід мав на меті привернути увагу не лише нового Президента США, а насамперед Конгресу, щоб питання захисту і гарантування прав жінок, прав національних меншин в США не були нівельовані, заговорені політичною риторикою нової президентської адміністрації.

          Нагадаю, серія протестних маршів відбулися на тлі обговорення в конгресі США способів трансформації в бік скорочення чи навіть згортання медичної реформи Б.Обами. Процес вже розпочато і очевидно не всі, особливо незаможні верстви населення сприймають Трампівську риторику щодо медичного страхування. На думку представників протестних маршів, питанням, що викликає їх занепокоєння є акцент не репрезантивності майбутнього уряду Д. Трампа, вказуючи, що там не має жодного представника латиноамериканської, мексиканської громади. Так, за даними американського перепису населення, 17 % населення цієї країни складають представники латиноамериканської етнічної групи. Втім, це лише попередні навіянні страхом суспільні стереотипи  щодо очікувань від нової адміністрації Президента США – Дональда Трампа. Не виключаю, що  Д. Трамп продовжить авторський стиль формування своєї команди, намагаючись привнести свої стандарти до процесів кадрової політики, інших не менш стратегічно важливих напрямків державної політики.

            Завершуючи варто сказати, що загалом протестні настрої проти Д.Трампа можна назвати критичними, але не агресивними. Поодинока деструктивна поведінка окремих протестуючих є локальною за своєю природою і має кваліфікуватись лише у відповідності до норм закону. Думаю, що Д.Трамп прекрасно розуміє, що протести, мирні марші та демонстрації на час його каденції будуть системною реальністю, хоч за масштабами вочевидь коригуватимуться в залежності від меседжей адміністрації Трампа. Втім, навряд чи треба очікувати, що Д.Трамп чи його адміністрація буде йти на поводу протестуючих. Останнім буде пропонуватись сприйняти нову реальність і максимально бути готовим до життя в ній. Також не прогнозую тривалого «букетно-цукерного» періоду між адміністрацією Д.Трампа та Конгресом. Вочевидь, на гора, ми матимемо картинку компромісів між Конгресом та Президентом Трампом, тоді, як головні політичні баталії будуть відбуватися між урядом та парламентом.

          Невизначеність для Д.Трампа є не лише викликом для політичного правління, а насамперед можливістю для гарантування реальності меседжу, що віднині «саме Америка №1» у всьому. В будь якому разі, кожен союзник, партнер США може розглядати на власний політичний вибір – або це запрошення до нових переговорів, де США ставлять вимоги. Або від початку президентства Трампа, кожна країна сама за себе і тільки від їх геополітичних амбіцій, геоекономічних можливостей та соціального капіталу залежить яким чином із ними буде базуватися комунікація Д.Трампа та США за його президентства.

 

Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії Sic Group Ukraine


Права людини в КНДР: політична реакція США та Південної Кореї

       Загально відомо, що в експертній дискусій за океаном, зокрема серед інтелектуальної спільноти найбільш резонансним питанням є стан дотримання прав та свобод людини.

       Відповідно не став виключенням і публічний захід під назвою «Нарада експертів: політика США і Республіки Корея щодо прав людини в КНДР», 16 грудня, у National Press Club (Washington D.C.) Організатором заходу виступили такі інституції, як The Committee for Human Rights in North Korea (HRNK) та  the National Human Rights Commission of Korea (NHRCK).

    Порядок денний заходу передбачав: по-перше, вітальні слова та зауваження Грега Скарлатої, виконавчого директора HRNK, Санг-Хо Лі, голова, NHRCK та судді Майкл Кірбі, колишнього голови комісії ООН з розслідування прав людини в КНДР,  Скотт Басбі, заступника помічника державного секретаря, Бюро з питань демократії, прав людини і праціпо-друге, роботи двох дискусійних груп за участю таких експертів як Nam-geun Yoo, His Excellency Jong-yil Ra, William J. Newcomb, Joshua Stanton, The Honorable Roberta Cohen, Suzanne Scholte, Mark Manyin, and The Honorable Robert R. King. Перша група обговорювала важливий аспект санкцій стосовно порушників прав людини в Північній Кореї, а от предметним полем для обговорення другої групи, виступила актуальна тематика публічного заходу – специфіка політики Південної Кореї та США по відношенню стану галузі прав людини в Північній Кореї. По-третє, основної доповіді для експертної наради від високоповажного Роберта Р. Кінга, спеціального посланника США по Північній Кореї з питань прав людини.

За словами присутньої на заході, представника консалтингової групи Sic Group Ukraine, пані Катерини Одарченко, в цілому говорили про порушення прав людини та списку санкцій як механізму впливу на організаторів порушення прав і свобод людини. В центрі дискусії Північна Корея, після неї обговорення акцентувалось і на ситуації з прав людини на Кубі, Шрі Ланці. Не оминули своєю увагою присутні експерти розглядаючи кейси пострадянських країн, політичних репресій та тиску на фундаментальні та конституційні права людини.

   Багато послів, експертів висловлювали свою думку що саме порушення прав людини, повинно бути основою для введення санкцій, хоча як вважає К.Одарченко варто визнати, що реально це питання більш ніж багатогранне. Для прикладу хоч би взяти не просту ситуацію із деескалації конфлікту на українському Донбасі. В цьому контексті, компанія Sic Group Ukraine виступає як лобіст мирного, а не військового способу виходу із військового конфлікту, що вже зараз привів до численних порушень прав людини з обох сторін військового протистояння. На думку, К. Одарченко, реальним фактом з яким погодились на публічному заході більшість фахівців та політиків – Україна, як держава та її політики недостатньо приділяють увагу цій проблемі. З озвучених пані Одарченко найрезонансніших кейсів по правам людини, особливо політичних була наведена вже призабута, але не припустима для повторення сьогодні, справа засудження лідера політичної партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко, втім факти порушення як політичних, так і економічних, інших конституційних прав в Україні мають місце. Їх небезпека полягає не лише у самому факті неприпустимості порушення прав людини не зважаючи на різні, втому числі політичні упередження і стереотипи, а також, що порушення прав людини в Україні хоч і мало чисельні але системні і стагнуючі, тобто такі з яких нині відсутній будь який судовий чи політичний результат. Наскільки ефективними чи не ефективними кроками української влади в не залежності від часу керуваннями різними політичним елітами слугують міжнародні індекси. Приклад наводимо нижче.

         Повертаючись до теми обговорення на експертній дискусії варто наголосити, що як США так і Південна Корея на всіх політичних платформах виступають із позицій засудження відношення керівництва КНДР до гарантування прав і свобод людини в своїй країні. Остання в свою чергу, за офіційними повідомлення, вважає, що Південна Корея є «тундрою» у забезпеченні прав людини, яка не має жодного права «міркувати про права людини». При цьому, КНДР, згідно з міжнародними звітами про порушення прав людини, в першу чергу ООН, є одним з найгрубіших порушників основоположних людських свобод.  Зокрема, як стверджував раніше голова німецького відділення правозахисної організації Human Rights Watch Венцель Міхальські у комуністичній КНДР, лише станом на 2013 за попередніми звітами ООН налічувалось від 100 до 200 тис. політв’язнів.

         Тим не менше Північна Корея відмовляється співпрацювати з членами спецкомісії ООН до якої входять група інспекторів під керівництвом Майкла Кірбі, що розслідує порушення прав людини в КНДР з березня 2013 року. Влада КНДР відкидає висновки експертів ООН про порушення прав людини, називаючи їх “частиною політичної змови, влаштованої силами, ворожими Пхеньяну”, в тому числі Японією, ЄС та США.


Сучасні системи медіа-моніторингу

На даний момент в Україні  такі системи, як медіа-моніторинг,  не надто прогресивні. В чому ж полягає причина — недостатність бюджетів, непрофесійність команд або відсутність необхідності?

 

(далее…)


PR в сети и его актуальность

Ее невозможно купить за деньги, нельзя выиграть, и никак не обменять по бартеру. Ее можно лишь заработать долгим и упорным трудом. И потерять в один момент. Она – джокер в Ваших руках, ключ к решению многих задач. Ваше имя. Ваш образ. Репутация. И её вечный спутник — PR. (далее…)


Лоббизм в Украине и СНГ: возможен ли он? — эксперт Одарченко

Лоббизм в Украине и СНГ в последнее время находится в центре внимания общественности и СМИ, являя собой важную часть формирования современного украинского политикума. Тем не менее, ясность и прозрачность терминологии на данный момент вызывает вопросы, а потому есть необходимость прояснения этого вопроса.

(далее…)