Новости

Нові ефективні тактики політичної комунікації

 

Не зважаючи на те, що популізм в різних інсинуаціях присутній під час виборчих процесів. Сьогодні політична реальність вимагає виважених форм, принципів та актуального політичного контенту. Такої аксіоми роботи та надання якісних і результативних політичних консультації по розробці антикризового політичного іміджу та побудови виборчої компанії надає компанія SIC Group Ukraine.

Політичний консультант та керуючий партнер компанії Катерина Одарченко взяла участь в святкуванні «Дні політтехнолога» та обговорення дискусійних питань галузі політичного консалтингу.  За її словами «…сьогодні вкрай важливо йти в ногу з часом. Наприклад багато клієнтів сприймають digital тактики комунікації як щось західне і таке, що не працює в Україні. Втім  аналіз  політичної та виборчої практики  показують, що такі digital тактики в аспекті всіх інструментів є ефективними і недорогими. В такому разі, виникає риторичне питання, а чому б не використати додатково механізм, який коштує 1 — 10 центів».

 

К.Одарченко

     

На її думку, «..на сьогоднішній день конкуренція вимагає від консультанта  правильних рішень і зменшення бюджету Клієнта при тій же ефективності, тому ми і заводимо нові технології в країну. Зараз наша ефективність на виборах 7-11 доларів (вартість кампанії на переможний голос ) і це не межа. Варто прагнути кращих показників».

Якщо говорити в цілому, ринок політичного консалтингу в Україні є професійним та вимагає більшої адаптації під вимоги часу, адже сьогодні держава є об’єктом не однієї інформаційної компанії з дезінформації всього політикуму, окремих політичних інститутів та політичних партій. Сьогодні важливо розуміти, що контент та використання digital-комунікаційних інструментів є запорукою політичного успіху клієнта.

 


Дональд Трамп. «Спецоперація інавгурація»: думки із залуштунків.

    Новою політичною реальністю, як для США, так і для решти світових гравців стало обрання та інавгурація 45-го Президента США – Дональда Трампа.

 

Цікавий початок для Трампа

       Реальним фактом в політичній біографії 45го Президента США – Дональда Трампа є те, що він як американський бізнесмен, до осені 2016 року не мав прямого відношення до політики, так і не мав великого досвіду в політичній боротьбі. Втім, як демонструє його впевнена перемога на виборах глави держави, саме за рахунок конкретних меседжів, які фокусувалися на інтересах певних соціальних груп, а також головного меседжу про попередній політичний режим демократів, який не сприяв ренесансу Америки у всіх відношеннях цього слова, демонструє, що подібна риторика та «комунікація» із виборцем має сенс бути, як успішний виборчий кейс.

      Дональд Трамп 45ий Президент США, подобається чи не подобається це комусь в американській чи світовій політиці, з цим фактом потрібно рахуватись. Втім на момент інавгурації опоненти Д.Трампа закидали йому, що він, як глава держави має найбільший антирейтинг довіри. Так, за даними видання «Голос Америки», він складав 70% проти 30% схвальних відгуків. Особисто, вважаю такі дані не кризовими, а можливостями для формування позитивного іміджу, і найголовніше  можливостями якіснішого коригування політичного вектору його дій, адже попередньо він вже сформував собі образ принципового політика, який «змусисть рахуватись із Америкою, зробивши її знову «великою».

      Безумовно Д.Трамп не буде понижувати «планку очікувань» від нього і буде продукувати двозначність і часто не прогнозованість його намірів та дій. Цілком реально, що постать Д.Трамп буде акамулювати нові політичні міфи та інсенуації, на основі не передбачувальності та невизначеності його майбутніх політичних кроків.

Міфи Дональда Трампа.

         Не буде зайвим в умовах інавгураційної істерії світових ЗМІ з приводу вступу на посаду нового президента США, зфокусуватись та проаналізувати ряд міфологем, що пов’язуються з постаттю Д.Трампа.

       Перший міф. Розпочати варто з того, що найбільше може цікавити чи навіть турбувати в Україні, чи зміниться відношення до України зі сторони нової президентської адміністрації Д.Трампа? Вважаю, що корекція відношення до українських політичних еліт – можлива, але зміна геополітичного курсу США кардинальним чином, якщо навіть проаналізувати її зміну в історичному розрізі – навряд чи сьогодні предметно розглядається у Вашингтоні. В чому причина? Реальною причиною цьому є республіканське неодностайне політичне сприйняття політичних цілей Д.Трампа. Навіть в умовах республіканської більшості в Конгресі (законодавчому органі США), по-перше не всі республіканці готові підтримати «радикальні» наміри Президента Д.Трампа. По-друге, взагалі, навряд чи американська політика суттєвим чином може змінитися до Росії в найшвидший спосіб. Особливо беручи до уваги ряд геополітичних проблем, які є частинами геополітичних інтересів США – наприклад, Іран та Сирія.

       Якщо відповідати на запитання про модель позиціонування України за нового Президента США
Д. Трампа, вважаю, що потрібно налагоджувати профільні контакти та взаємодії з ключовими політичними, економічними інституціями, стейкхолдерами, аналітичними центрами і сприяти нівелюванню подекуди негативного, сформованого в американській пресі, образу України, її політичного істеблішменту та бізнесу. Для прикладу чинниками дискредитації українського політикуму самих себе, на думку американських ЗМІ називаються фактори політичної корупції та клептократії. на мою думку, за умов політичної мобілізації та професіоналізації політичних еліт, їх активній комунікації із бізнесом та чесним діалогом із громадянським суспільством – цілком реально побороти ці деструктивні фактори.

        Другий міф. Міф, що проблемою, чи б пак дискусійним питанням є доцільність призначення на посаду держсекратаря – Р.Тіллерсона, одного з керівників корпорації «Ексен Мобайл», яка мала в минулому свою історію контактів із Росією. Насправді, для США є цілком нормальною практикою, коли на високі політичні посади призначаються колишні лобісти з великого бізнесу. На відмінну від технократів, колишні лобісти мають напрацьовані контакти, розуміють основні проблематики галузей, якими опікуються і які, по суті впливають на наповнення державного бюджету країни.

          Для України має бути  показовим інший важливий аспект. А саме позиція ключових стейххолдерів американського енергетичного ринку, наприклад компанії «Шелл», про те, що є «перепонами» для американських інвестицій в українську економіку. На думку американців, нам слід прагнути, аби в країні стабілізувалась законодавча база, а також регуляторна політика у сфері оподаткування бізнесу і звичайно унеможлювалось таке явище, як рейдерство.

       Третій міф. Санкції проти РФ можуть послабитись.  Навіть гіпотетично це не можливо. Яскрава і неприйнятна трагедія жителів міста Алеппо в Сирії, демонструє, що режим санкцій проти РФ буде тривати. Можливими будуть консультації, щодо їх коригування, але не зніматимуться Конгресом США з порядку денного.Отже санкції проти, як режиму Б.Асада та його союзника РФ пролонговуватимуться. Певна річ, в питаннях санкцій, потрібно враховувати майбутні результати виборів в Західній Європі, у Франції, в Німеччині, Нідерландів і прогнозувати, що буде із ними, якщо євроскептики в ЄС на виборах візьмуть гору. Хоча це є непопулярною позицією сьогодні, але не варто занадто демонізувати євроскептикиів у Франції та Німеччині і визнавати їх заочно переможцями виборчих процесів в їх країнах. Чи це правда так станеться, пропоную не гадати на кавовій гущі, а продукувати алгоритми власної політичної поведінки як країни, за будь-якого результату, і далі фокусуватись на алгоритмах корекції політичної комунікації із новою владою в ряду країн Західної Європи, так і у Вашингтоні.

        Четвертий міф. Міф про те, що Трамп переміг за рахунок вмілому таргетуванню (виборці ключових проблематик по ряду вихідних даних респондентів) в соціальних мережах. Спілкуючись із колегами в США, політтехнологами, соціологами ловиш себе на думці, що новизни у правильному таргетуванні соціологічних даних немає. В українських електоральних практиках останнього періоду, цей аспект враховується політичними штабами при формуванні своїх ключових позицій для ряду електоральних груп. В США ж дані про виборців є відкритими, тож  розтиражована в західних медіа технологія BigDatа, це лише один із можливих інструментів, який використовують  в політичній практиці, ефективність якого залежить від професійності його застосування. Команда Д.Трампа продемонструвала, що це реально зробити, навіть в умовах  колосальної лавини негативу проти самого Трампа під час його передвиборчої компанії.

Невизначеність як наголос президентського правління Д.Трампа

     Сьогодні в США, починаючи з моменту обрання Д.Трампа Президентом США, підготовки його інавгурації і фактичного вступу на посаду, як глави держави, найбільшим акцентом в політичному прогнозуванні його політичного майбутнього є фактор «невизначеності», як серед ключових аналітичних центрів США, конгресменів з обох палат і громадян США. Для наочного прикладу, серед багатьох політиків США залишається без відповіді  питання про вектори, характер політики нового держсекретаря, особливостей нової американської політики в сфері оборони та безпеки.

     Втім «невизначеність»  мала місце і серед ряду громадських ініціатив на передодні і під час інавгурації Д.Трампа. До слова, дані мирні протести попередньо не заборонялись і не унеможливлювались зі сторони влади, як могло би бути за ряду автократичних держав пострадянського простору.

        Так, 21 січня 2017 року, у Вашингтоні пройшов велелюдний жіночий марш, який об’єднав понад 200 тисяч учасників. Кошти для організації заходу за різними підрахунками були зібрані менше чим за два місяці. Варто акцентувати увагу, що подібний захід мав на меті привернути увагу не лише нового Президента США, а насамперед Конгресу, щоб питання захисту і гарантування прав жінок, прав національних меншин в США не були нівельовані, заговорені політичною риторикою нової президентської адміністрації.

          Нагадаю, серія протестних маршів відбулися на тлі обговорення в конгресі США способів трансформації в бік скорочення чи навіть згортання медичної реформи Б.Обами. Процес вже розпочато і очевидно не всі, особливо незаможні верстви населення сприймають Трампівську риторику щодо медичного страхування. На думку представників протестних маршів, питанням, що викликає їх занепокоєння є акцент не репрезантивності майбутнього уряду Д. Трампа, вказуючи, що там не має жодного представника латиноамериканської, мексиканської громади. Так, за даними американського перепису населення, 17 % населення цієї країни складають представники латиноамериканської етнічної групи. Втім, це лише попередні навіянні страхом суспільні стереотипи  щодо очікувань від нової адміністрації Президента США – Дональда Трампа. Не виключаю, що  Д. Трамп продовжить авторський стиль формування своєї команди, намагаючись привнести свої стандарти до процесів кадрової політики, інших не менш стратегічно важливих напрямків державної політики.

            Завершуючи варто сказати, що загалом протестні настрої проти Д.Трампа можна назвати критичними, але не агресивними. Поодинока деструктивна поведінка окремих протестуючих є локальною за своєю природою і має кваліфікуватись лише у відповідності до норм закону. Думаю, що Д.Трамп прекрасно розуміє, що протести, мирні марші та демонстрації на час його каденції будуть системною реальністю, хоч за масштабами вочевидь коригуватимуться в залежності від меседжей адміністрації Трампа. Втім, навряд чи треба очікувати, що Д.Трамп чи його адміністрація буде йти на поводу протестуючих. Останнім буде пропонуватись сприйняти нову реальність і максимально бути готовим до життя в ній. Також не прогнозую тривалого «букетно-цукерного» періоду між адміністрацією Д.Трампа та Конгресом. Вочевидь, на гора, ми матимемо картинку компромісів між Конгресом та Президентом Трампом, тоді, як головні політичні баталії будуть відбуватися між урядом та парламентом.

          Невизначеність для Д.Трампа є не лише викликом для політичного правління, а насамперед можливістю для гарантування реальності меседжу, що віднині «саме Америка №1» у всьому. В будь якому разі, кожен союзник, партнер США може розглядати на власний політичний вибір – або це запрошення до нових переговорів, де США ставлять вимоги. Або від початку президентства Трампа, кожна країна сама за себе і тільки від їх геополітичних амбіцій, геоекономічних можливостей та соціального капіталу залежить яким чином із ними буде базуватися комунікація Д.Трампа та США за його президентства.

 

Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії Sic Group Ukraine


Трамп-тиждень. Чим запам’ятається Світу новий Президент США після інавгурації?

           Ера Трампа офіційно розпочалась. Вже тиждень в статусі глави держави – Дональд Трамп демонструє в практичній політичній площині свої політичні амбіції та лідерські здібності. Втім початок його президентства не було безхмарним можливо як хотілось його прихильникам. Зокрема в американській столиці Вашингтоні, та інших містах не вщухли, посилились різноманітні громадські протести, марші незгоди з окремими програмними курсами нового президента Трампа.

Перші політичні кроки містера Трампа

        Ще задовго до інавгурації Д.Трампа, численні політичні аналітики зі США та зокрема України вказували, що найбільші політичні несподіванки від Трампа варто очікувати в перші 100 днів його правління. Хоча як продемонстрував його перший робочий тиждень, оцінюючи неоднозначність президентських указів, несподіванки від Трампа було отримано в першій сім днів після інавгурації. Взагалі якщо говорити відверто для американської політичної практики такі укази є нонсенсом, адже попередньо не були пропрацьовані адміністрацією Президента США з ключовими міністерствами американського уряду.

  Цікаво, що вже перший тиждень діяльності Д.Трампа ряснів громадянськими протестами його противників. Певна річ в кількісному еквіваленті дані протести не становили прямої політичної загрози для самого Трампа. Втім взагалі ситуація з протестами, вкотре як на мене підтвердила припущення, що Трамп є одним із непопулярних президентів США. До слова, в громадському дискурсі активно тиражується політичний стереотип, що «Трамп є політичною маріонеткою для Кремля». У зв’язку з цим, республіканській партій США вочевидь треба надолужувати щоб мінімізувати репутаційні втрати для адміністрації Д.Трампа від даного політичного кліше. Вже наприклад, навіть лідер республіканської більшості в Конгресі зауважує, що Америка й далі лишатиметься країною, де можна буде реалізувати еміграцію, а заяви республіканців і Трампа про «небезпечні мусульманські країни» є скоріш метафорою чим закликом до прямого обмеження питання еміграції до США людей з таких країн як Сирія, Лівія.

      Важливо розуміти, що для американського виборця є доволі татуйовані теми, до таких тем відноситься політичні відносин їх країни із Росієською Федерацією. З часів Холодної війни кінця двадцятого століття, Росія не сприймається пересічним американцем як рівноцінний політичний партнер. Відповідно адміністрації Трампа й самим республіканцям навряд чи буде легко пояснювати пошук політичних, економічних компромісів, налагодження взаємовигідної політичної комунікації засобами «м’якої дипломатії» та поверхневого обґрунтування політичної доцільності. Очевидно, що у Трампа будуть намагатися злагоджувати гострі питання американсько-російських відносин.

Мігранти. Україна. Трамп

           Що ж стосується української теми, то загалом в американських мас-медіа дане питання не піднімається. Вочевидь воно стане актуальним, коли утвердяться відносин між Трампом та ключовими політичним лідерами і стане зрозуміле яких політичних алгоритмів дій займає Дональд Трамп. Я впевнена, що Трамп корегуватиме свою позицію і по мігрантам і по Росії і по методах протидії міжнародному тероризму. Для цього вже є підстави. Так, прем’єр-міністр Великобританії Т.Мей та канцлер ФРН А.Меркель з критичним зауваженнями прокоментували плани Д.Трампа по змінам в американську політику по відношенню до мігрантів.

Катерина Одарченко, політолог, партнер компанії Sic Group Ukraine.


Клептократія як виклик демократичним політичним стандартам

14 грудня неурядова громадська інституція — Інститут Хадсона виступив платформою для обговорення актуальної до політичного сьогодення теми клептократії в політиці, книги Minxin Pei «Клановий капіталізм в Китаї: динаміка розпаду режиму».

       Серед запрошених експертів варто відмітити Річарда МакГрегора, Ендрю Ведемана та Евана Осноса, який приєднався до розмови з приводу унікальних аспектів клептократії Китаю і його значення для розуміння клептократії в усьому світі. Компанія Sic Group Ukraine  в особі К. Одарченко, долучилася до обговорення як загальної тематики заходу,  а також вираження своїх фахових інтерпретації клептокартичного феномену через призму української політичної реальності.

       Модератором заходу виступив Чарльз Девідсон, Executive Director, Kleptocracy Initiative, Hudson Institute.

      Для наочності треба вказати, що сам термін клепткоартії є більше публіцистичним ніж науковим, хоча той же Інститут Хадсона вже не перший рік розвиває в експертному середовищу дискусію з цієї теми. Клептократія — це швидше ідеологічний ярлик, що акцентує увагу на такому політичному режиму, при якому основні державні рішення продиктовані, в першу чергу, безпосередньою матеріальною зацікавленістю вузької групи осіб, які ці рішення приймають. До наслідків клептократичного режиму відносять несприятливі стосовно успіхів держави в економіці, політичних справах і цивільному праві. Клептократія в уряді часто зменшує перспективи залучення іноземних інвестицій й різко послаблює внутрішній ринок і міжнародну торгівлю. Оскільки клептократія привласнює гроші громадян шляхом зловживання коштами, отриманими від сплати податків, або зі схем відмивання грошей, клептократично структурована політична система призводить до погіршення рівня життя практично кожного громадянина. Крім того, гроші, що крадуться клептократами, часто беруться з коштів, які призначалися для суспільних благ, таких, як будівництво лікарень, шкіл, доріг, парків тощо, що ще більше погіршує якість життя громадян, які живуть при клептократії.

        За словами автора книги, «коли лідер Китаю Ден Сяопін розпочав впроваджувати ряд економічних реформ в кінці 1970-х, він був головним ініціатором політики «чотирьох модернізацій» і побудови «соціалізму з китайською специфікою», які призвели до бурхливого економічного зростання в Китайській народній республіці і досягнення одних з найвищих у світі темпів зростання економіки. Втім на сьогоднішній день «соціалізм із китайською специфікою зазнав клептокартичних корекцій. Симптомами клептокартії В Китаї, на думку Minxin Pei є ендемічна корупція, різке зростання нерівності в доходах, і зростаюча соціальна напруженість в китайському суспільстві.

       Експертами на публічному заході з обговорення книги про китайську клептократію було відмічено, що взагалі для клептократії є характерними не лише нехтування владою виконанням довгострокових цілей розвитку держави та суспільства, але й симуляція боротьби з корупцією, в тому числі у вищих , а не лише на низьких рівнях політичної влади.

      Безумовно важливо зазначити і про небезпеку клептократії, адже вона нівелює сам принцип сумісності закону і прав людини. В сучасному Китаї, де політичний порядок дений та вплив на інститут прав людини формує єдина політична партія – комуністична партія КНР, права підпорядковуються закону. В західній моделі ж демократії навпаки – закон лише відображає і гарантує права і свободи людини.

             На думку, Катерини Одарченко, керуючого партнера Sic Group Ukraine, саме чинник корупції, в більшій мірі є стимулом до відтворення клептократичних практик в будь-якій державі. Країни пострадянського простору не є виключенням. Наступним важливим акцентом, що сприяв становленню клептократії в політичних режимах, зокрема і в Україні, були саме  негативні  тенденції в політичній, соціальній, економічній сферах України, які призвели до накопичення певного кримінального потенціалу в суспільстві, а також елітах. Проблема корупції в Україні, напряму пов’язана з економічними та політичними реформами незалежної держави, оскільки проникнення корупційної складової на різні рівні влади гальмує, будь-які демократичні перетворення.

      Як стверджує, український науковець В. Пелішенко, корупція справедливо розглядається як результат формування клептократичного режиму в Україні. Останній процес відбувався при активній участі криміналітету, який за роки незалежності трансформував соціальні інститут «під себе», подолавши за ці роки моральні, освітні, правові, політичні фільтри, які забороняли входження кримінальних елементів у владні структури, тим самим допускаючи існувати на порядку денному життя країни як корупцію, непотизм, хабарництво, шахрайство, а також не цивілізований, не публічний лобізм.

 

         Sic Group Ukraine від початку свого існування виступає за узаконення на законодавчому рівні практик та способів саме цивілізованого лобізму, адже вважає не припустимим аби інститут лобізму і надалі лишався стереотипним прообразом корупції. Компанія закликає політичне керівництво України до впровадження дієвих політичних, економічних реформ, до публічного і справедливого діалогу із середнім та малим бізнесом, до підтримки впровадження практики цивілізованого лобізму.


Права людини в КНДР: політична реакція США та Південної Кореї

       Загально відомо, що в експертній дискусій за океаном, зокрема серед інтелектуальної спільноти найбільш резонансним питанням є стан дотримання прав та свобод людини.

       Відповідно не став виключенням і публічний захід під назвою «Нарада експертів: політика США і Республіки Корея щодо прав людини в КНДР», 16 грудня, у National Press Club (Washington D.C.) Організатором заходу виступили такі інституції, як The Committee for Human Rights in North Korea (HRNK) та  the National Human Rights Commission of Korea (NHRCK).

    Порядок денний заходу передбачав: по-перше, вітальні слова та зауваження Грега Скарлатої, виконавчого директора HRNK, Санг-Хо Лі, голова, NHRCK та судді Майкл Кірбі, колишнього голови комісії ООН з розслідування прав людини в КНДР,  Скотт Басбі, заступника помічника державного секретаря, Бюро з питань демократії, прав людини і праціпо-друге, роботи двох дискусійних груп за участю таких експертів як Nam-geun Yoo, His Excellency Jong-yil Ra, William J. Newcomb, Joshua Stanton, The Honorable Roberta Cohen, Suzanne Scholte, Mark Manyin, and The Honorable Robert R. King. Перша група обговорювала важливий аспект санкцій стосовно порушників прав людини в Північній Кореї, а от предметним полем для обговорення другої групи, виступила актуальна тематика публічного заходу – специфіка політики Південної Кореї та США по відношенню стану галузі прав людини в Північній Кореї. По-третє, основної доповіді для експертної наради від високоповажного Роберта Р. Кінга, спеціального посланника США по Північній Кореї з питань прав людини.

За словами присутньої на заході, представника консалтингової групи Sic Group Ukraine, пані Катерини Одарченко, в цілому говорили про порушення прав людини та списку санкцій як механізму впливу на організаторів порушення прав і свобод людини. В центрі дискусії Північна Корея, після неї обговорення акцентувалось і на ситуації з прав людини на Кубі, Шрі Ланці. Не оминули своєю увагою присутні експерти розглядаючи кейси пострадянських країн, політичних репресій та тиску на фундаментальні та конституційні права людини.

   Багато послів, експертів висловлювали свою думку що саме порушення прав людини, повинно бути основою для введення санкцій, хоча як вважає К.Одарченко варто визнати, що реально це питання більш ніж багатогранне. Для прикладу хоч би взяти не просту ситуацію із деескалації конфлікту на українському Донбасі. В цьому контексті, компанія Sic Group Ukraine виступає як лобіст мирного, а не військового способу виходу із військового конфлікту, що вже зараз привів до численних порушень прав людини з обох сторін військового протистояння. На думку, К. Одарченко, реальним фактом з яким погодились на публічному заході більшість фахівців та політиків – Україна, як держава та її політики недостатньо приділяють увагу цій проблемі. З озвучених пані Одарченко найрезонансніших кейсів по правам людини, особливо політичних була наведена вже призабута, але не припустима для повторення сьогодні, справа засудження лідера політичної партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко, втім факти порушення як політичних, так і економічних, інших конституційних прав в Україні мають місце. Їх небезпека полягає не лише у самому факті неприпустимості порушення прав людини не зважаючи на різні, втому числі політичні упередження і стереотипи, а також, що порушення прав людини в Україні хоч і мало чисельні але системні і стагнуючі, тобто такі з яких нині відсутній будь який судовий чи політичний результат. Наскільки ефективними чи не ефективними кроками української влади в не залежності від часу керуваннями різними політичним елітами слугують міжнародні індекси. Приклад наводимо нижче.

         Повертаючись до теми обговорення на експертній дискусії варто наголосити, що як США так і Південна Корея на всіх політичних платформах виступають із позицій засудження відношення керівництва КНДР до гарантування прав і свобод людини в своїй країні. Остання в свою чергу, за офіційними повідомлення, вважає, що Південна Корея є «тундрою» у забезпеченні прав людини, яка не має жодного права «міркувати про права людини». При цьому, КНДР, згідно з міжнародними звітами про порушення прав людини, в першу чергу ООН, є одним з найгрубіших порушників основоположних людських свобод.  Зокрема, як стверджував раніше голова німецького відділення правозахисної організації Human Rights Watch Венцель Міхальські у комуністичній КНДР, лише станом на 2013 за попередніми звітами ООН налічувалось від 100 до 200 тис. політв’язнів.

         Тим не менше Північна Корея відмовляється співпрацювати з членами спецкомісії ООН до якої входять група інспекторів під керівництвом Майкла Кірбі, що розслідує порушення прав людини в КНДР з березня 2013 року. Влада КНДР відкидає висновки експертів ООН про порушення прав людини, називаючи їх “частиною політичної змови, влаштованої силами, ворожими Пхеньяну”, в тому числі Японією, ЄС та США.