6-7 жовтня 2016 року в Києві відбувся третій Київський міжнародний економічний форум. Загальною тематикою форуму було обрано – Україна: напередодні четвертої промислової революції. За тематичною наповненістю захід, безумовно, вдався, хоча найактуальнішим аспектом виступила корупція та антикорупційна діяльність.

Компанія «SIC Group Ukrainе» виступила одним із  учасників панельної дискусії присвяченої теми світовим практикам протидії корупційному феномену. Від компанії, основним спікером і загальним модератор панельних дебатів, стала голова консалтингової кампанії «SIC GROUP» Катерина Одарченко.

 

Учасникам КМЕФу експертна панель запропонувала ознайомитися з різноманітністю цивілізованих шляхів подолання корупції в Україні. На прикладах країн Старої та Східної Європи, Азії учасники обговорять уроки успішних інституційних інновацій, які допомагають зжити практики недобросовісного збагачення і побутової корупції в Україні.

 

Вихідним меседжем-проблематикою панелі «Світовий досвід по боротьби з корупцією» було визначена позиція, що корупція — є одним з найбільш значущих чинників, який гальмує економічний розвиток держав. В першу чергу, саме корупція, свідчить про неспроможність державних інститутів (судової і правоохоронних систем, виконавчої влади, приватної власності) і держави в цілому.

В цілому корупція пропагує деструктивний для політики і економіки алгоритм —  «жити не за правилами», який, по суті, стосується всього суспільства і зачіпає особисто кожного громадянина держави.

На думку Катерини Одарченко, практично кожен українець у своєму житті стикався з таким явищем, як корупція. Для звичайного громадянина корупція асоціюється з хабарництвом, незаконним привласненням товарів і послуг, призначених для суспільного споживання, кумівством (коли при прийомі на роботу перевага віддається членам сім’ї), наданням впливу при виробленні законів і правил з метою отримання особистої вигоди, а також інші приклади правопорушень та посадових злочинів.

Корупція та бізнес

К. Одарченко, в контексті виступу, послалася на тезу Павла Погиби (глава Ради Асоціації платників податків України в м.Києві), який стверджував, що корупція напряму впливає на розвиток бізнесу в Україні. Навіть зараз, за словами Одарченко, Україна переживає найгірші часи за весь час її існування. І якщо згадати кризу 2008-го року, то навіть тоді не було таких поганих умов для розвитку бізнесу. Більше 80% підприємців вважають, що зараз дуже несприятливим інвестиційний клімат в Україні. А можливості для виходу українських компаній на Європейський ринок дуже обмежені, в той час, як іноземні компанії з легкістю займають ринок України «перекриваючи кисень» вітчизняному підприємцю. Внутрішні ж умови теж не є заохочують до ефективного ведення бізнесу.

 

Корупція в Україні

 

До деструктивних бізнес умов можна віднести: величезні податки, систематичні перевірки контролюючих органів, сотні дозвільних документів і ліцензій. Для порівняння, в такій державі, як Грузія, реєстрація підприємства, в середньому, займає до п’ятнадцяти хвилин, дозвільних документів потрібно мало, а податків залишилося всього шість, в той час як в Україні ці показники істотно відрізняються в гіршу сторону. Саме за це причини в нашій країні, в рік, закривається більше компаній і фірм, ніж відкривається. А багато, серед тих, хто все ж функціонують, щоб мати хоч якийсь заробіток йдуть в «тінь».

 

В Україні, завдаючи постійних змін до Податкового Кодексу, недосконалим механізмам підтримки малого бізнесу, підприємцям не дозволяють реалізувати свій бізнес потенціал, бо не мають гарантії своїй економічній свободі.

Так, позиції України в «Індексі економічних свобод —2015» показали, що в Україні одні з найгірших умов для розвитку економіки серед країн Європи і більшості пострадянських країн.

При цьому, в 2015-му році, в загальному рейтингу серед 178 країн наша держава впало — з 155-го місця до 162-го. Динаміка показників свідчить про незадовільний стан інвестиційного клімату (гарантія прав власності, управління державними витратами), рівня корупції та інших показників економічної свободи. Також Україна згідно з цим рейтингом входить до переліку 25 країн з «репресивної» економікою. Безумовно такі показники є прямими і опосередкованими наслідками політичного нігілізму та повного не розуміння алгоритмів роботи світової та внутрішньої економіки можновладцями та схвалення ними їх прихильності вузьким корпоративним інтересам.

Світова практика має безліч вдалих прикладів боротьби з корупцією

Хороший приклад для розвитку бізнесу подає Японія. Коли на ринок виходить великий виробник, навколо нього відразу ж з’являється багато дрібних фірм, які виконують функції постачальників і підрядників. В Україні ж така система розвитку бізнесу поки існувати не може через що внесок малого бізнесу в економіку нашої країни складає всього 5% ВВП, хоча може бути в рази більше.

Найбільш вдалий для можливого застосовування до України, на думку експертів, є Гватемальський досвід.

Що ж там було зроблено? Зіткнувшись з критичним рівнем корупції в економіці, керівництво Гватемали вирішив пожертвувати частиною свого владного суверенітету і надати право боротися з корупцією всередині країни гібридному міжнародному, державному органу під назвою Міжнародна комісія по боротьбі з безкарністю в Гватемалі (Comisión Internacional contra la Impunidad en Guatemala, CICIG) . Очолювати цей, новосозданий орган запросили прокурора з Іспанії — Карлоса Кастраесано Фернандеса.

 

Ця структура була створена, і як слідчий орган, і як спеціальний міжнародний трибунал, який взяв на себе завдання переслідування корупціонерів у владі, без оглядки на власну правову правоохоронну і судову систему країни. CICIG розслідувала вже більше 200 справ про корупцію в найвищих ешелонах влади і порушила кримінальні справи проти 160 колишніх і діючих чиновників, включаючи навіть, вже колишнього, президента країни Отто Переса Моліни. CICIG діяла незалежно від прокуратури і слідчих органів Гватемали, а, значить, і її український аналог повинен мати такі повноваження.

 

Дослідження Світового Банку переконують: боротьба з корупцією збільшує державні доходи в довгостроковій перспективі в чотири рази, а бізнес може розвиватися на три відсотки швидше. Україна не має бути спостерігачем  протидії корупції, а найактивнішим поборником нігілістичних результатів такого феномену.