Катерина Одарченко: “Україна потребує справжніх лідерів”

ЯКЩО ТИ НЕ ЦІКАВИШСЯ ПОЛІТИКОЮ, ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ПОЛІТИКА НЕ ЦІКАВИТЬСЯ ТОБОЮ. 

 

Катерина Одарченко, політичний консультант, партнер компанії SIC Group, засновник Асоціації професіоналів у сфері GR та лобістів

Пані Катерино, розкажіть, будь ласка, як стають політичними консультантами та як Ви обрали цей шлях?

Хтось обирає професію ретельно, хтось спонтанно, а хтось продовжує сімейні традиції. Професія обрала мене сама. За першою освітою я біолог-генетик. Вже на початку студенського життя активно займалась громадською діяльністю, була членом міжнародних організацій, долучалась до роботи в партійних осередках. Політика вже тоді була моїм захопленням, а коли виграла грант на навчання у США, я свідомо обрала напрям політичного менеджменту. Навчатись у кращих американських експертів, без сумніву,  це був унікальний досвід. Коли повернулась в Україну, я чітко усвідомлювала свою майбутню професію, тому почала практикуватись у цій сфері. Мені довелось багато працювати в «польових умовах», в рекламно-агітаційному напрямку, в PR-технологіях. Не дивлячись на те, що в мене ще три українських дипломи, основою була саме американська освіта, де я отримала практичні навички розробки стратегій політичних кампаній та політичного менеджменту з системним пiдходом. Тому, саме ця матриця знань дає можливість нашій компанії надавати якісні та професійні послуги на ринку політичного консалтингу.

Як загалом виглядає політичний консалтинг сьогодні?

Сьогодні ні у кого не виникає сумніву, що роль політичних консультантів у політичних кампаніях дуже висока. За авансценою політика завжди стоїть команда людей, яка забезпечує підготовку та проведення публічної політики. Це надзвичайно цікава і захоплююча справа, яка потребує таланту та творчого підходу, інтелектуальних та організаційних здібностей, знань новітніх комунікаційних технологій та психологічних прийомів.

Це та професія, де потрібно постійно навчатися і вдосконалюватись, відслідковувати всі актуальні події та тренди як в середині країни, так і загалом у світі. Узагальнюючи весь спектр діяльності, політтехнолог визначає стратегію виборів, повинен вміти організовувати виборчі кампанії від місцевого до всеукраїнського масштабу. Однак, іноді доводиться вести декілька кампаній паралельно, наприклад, якщо місцеві та парламентські вибори відбуваються одночасно.

Інша важлива складова, яка відома в Україні своєю організаційною та ідеологічною слабкістю – партійне будівництво. На жаль, не всі українські політики розуміють наскільки важлива роль організації політичної кампанії силами не тільки консультантів, але й партійних осередків, які успішно повинні взаємодіяти між собою у міжвиборчий період. Я впевнена, що Україна все ж таки вийде на той рівень, який є у Франції чи Німеччині, коли без сильної партійної структури неможливо буде виграти вибори.

Робота політтехнолога – це робота з репутацією та образом політика, формування іміджу лідера, його міжнародна діяльність. Сучасний глобалізований світ вимагає від політика жити за принципами “глобального онлайну” та працювати в міжнародному медіапросторі.

Зокрема, наша компанія зараз працює з комунікаціями у Брюсселі та Вашингтоні. Раніше був успішний досвід співпраці з ізраїльськими партнерами, і навіть в Китаї.

Політичний консалтинг – це не шаблонність і не рутинність, адже кожен проект унікальний, окрім того, це нові люди, знайомства. І, на моє переконання, політконсультант повинен мати ентузіазм та щирі переконання на формування та перетворення демократичних політичних процесів. Це відповідальність за майбутнє.

 

Як Ви бачити сьогоднішній український політикум? Чого йому не вистачає?

Якщо не переходити на особистості, то в українському політикумі зараз недостатньо справжніх лідерів, в широкому сенсі. Я зараз ретельно вивчаю формування подібного архетипу. Є різні підходи до цього питання, наприклад теорія мономіфу чи теорія ідеального кандидата. Ключовим є те, що справжній лідер повинен мати певну місію. У Ганді була місія, у Мандели була місія, у Кеннеді була місія, прикладів достатньо. В Україні зараз не вистачає саме таких політиків із місією, справжніх пасіонаріїв, яких би суспільство сприймало як людей з перспективою масштабу країни, яким можна було б довіряти, які пройшли б певний шлях, який заслуговував би на повагу та відгук від громадян. Таких політиків справді небагато, але Україні вони дуже потрібні. Такі люди мали б достатньо політичної волі, щоб провести справжнє реформування країни. Натомість, українські політики звикли працювати під час виборчих кампаній і тільки одиниці працюють з виборцями системно, постійно підтримують свою репутацією та роблять стратегічні політичні кроки. Така ситуація породжує існування політичних проектів, які існують 2-3 роки, а потім зникають. Відчуття політичної відповідальності та стратегічного підходу до політики наразі в країні на дуже примітивному рівні.

В Україні все ще поширене сприйняття політичного лідера, саме як  чоловіка. Чи дійсно жінці в політиці важко?

Процитую М. Тетчер, яка тричі обиралась прем’єр-міністром Великобританії:– “Будь-яка жінка, яка розуміє проблеми, що виникають при управлінні будинком, може зрозуміти проблеми, які виникають при управлінні країною”.

Однак, жінкам-політикам в Україні складніше, про що свідчить соціологія, яка вказує на скептичне ставлення до жінок-політиків у суспільстві, їх сприймають емоційно, як недостатньо зважених людей. Або навпаки, як недостатньо “жіночних”, відносячи до “чоловічого” ґендеру. До того ж, коли виборці-жінки приймають рішення, при неправильно побудованому образі жінки-політика, вони підсвідомо сприймають іншу жінку, як конкурентку. В позиціюванні жінки завжди багато нюансів, але й багато переваг та перспектив щодо стратегічного напрямку роботи. Тому наша команда завжди охоче працює з кандидатами-жінками і, в цілому, ця робота завжди досить ефективна.

Якщо дивитись на сучасні світові тренди, це наприклад «Жіночий марш» в США минулого року, глобальна компанія “HeForShe”, створена організацією «ООН-Жінки», Україна тільки в цьому році приєдналась до цього руху. Прикладів жінок політиків, які займають високі політичні посади, достатньо. Це той тренд, який протягом 5-10 років дійде і до України. Кожна жінка свій шлях в політику може розпочати з невеликого проекту чи у комунікації з медіа і навіть кандидатом в депутати. Тому всім жінкам, які мають бажання “піти в політику”, я бажаю успіху, наснаги знайти глибоку ідею та власну місію.

Для  BusinessWomanMagazine