Blog

SIC GROUP UKRAINE підтримала ініціативу «Фонд Мамине серце»

25 травня SIC GROUP UKRAINE взяла участь у доброчинному вечері, організований організацією «Фонд Мамине серце», засновниками якого є  Євгенія Тульчевська, Олена Безугла, Анна Вергельская.

 

Катерина Одарченко, політтехнолог, керуючий партнер SIC GROUP UKRAINE надала найбільш актуальний лот – книгу Роберта Грина «48 законів влади», найбільш правдику книгу про владу.  Лот  було виручено за 17 000 грн!

 

Також в цей вечір були представлені лоти від Міс України Олександри Кучеренко, Віктора Ющенка, Віталія Кличка, Анни Ризатдиновой, Олександра Усика, Михайла Добкіна та інших.

 

«Ми вдячним всім і кожному, хто був у цей вечір з нами і взяв участь у нашому благодійному аукціоні. Було зібрано велику кількість коштів Спасибі, що ми всі разом можемо хоч трохи допомогти потребуючим дітям“, – розповіла Олена Безугла.

SIC GROUP UKRAINE висловлює слова подяки «Фонд Мамине серце»  за таку ініціативу. Кожна компанія, організація може легко підтримати благочинний проект за власним вибором. Благодійність – справа не менш серйозна ніж професійна та бізнесова діяльність, це відповідальність кожного. Катерина Одарченко наголосила, що до вирішення гострих соціальних питань необхідно поєднувати зусилля влади та бізнесу.

 

 Всі виручені кошти під час вечора, будуть спрямовані на медичну та соціальну реабілітацію дітей Спеціалізованого обласний БД м. Боярка


Big data та інші сучасні інструменти політичної digital комунікації

 

Тридцятого березня,  у приміщенні Києво-Могилянської Бізнес Школи відбувся публічний захід на тему «Аналіз успішних digital кейсів президентських виборів США. Сучасні тактики та стратегії digital комунікації в Україні» за участю помічників народних депутатів, представників ІТ бізнесу, фахівців з PR та політичних експертів.

 

Організаторами події виступила консалтингова компанія SIC GroupUkraine.

 

Модератор дискусії — Катерина Одарченко, партнер компанії «SIC Group Україна».

Спікери:

Катерина Одарченко — полiттехнолог, керуючий партнер SIC Group Ukraine;

Іван Колодій — соціолог, компанія SIC Group Ukraine;

Дмитро Бiлаш — керуючий партнер компанії Septa;

Дмитро Плешаков – компанія Septa;

Jack Zimmerman — спеціаліст та експерт «Audience Partners» (США).

 

Інформаційний партнер–сайт та журнал  «Публичные люди»

Фото-партнер — The Gate Agency

 

Під час дискусії учасники зосередились на питаннях, що стосуються актуальності тактики digital маркетингу для політичної комунікації в Україні, оптимальних тактик digitalкомунікацій для майбутніх виборів, відповіді на питання, що таке цифровий слід і як його застосовувати та вибору інструментів для роботи з даними, які можуть допомогти перемогти на виборах.

 

На початку заходу пані Катерина Одарченко з’ясувала загальне розуміння  аудиторією можливостей digital комунікацій, Big Data та оцінку виборчої реклами Д.Трампа в мережі Інтернет.Далі вона розповіла про найцікавіші кейси, що зробили ім’я технології big data у світі, серед них кейс мережі продуктових маркетів «Target», що збирала інформацію про поведінку клієнтів за допомогою дисконт-карток ще у 2012 році. Також Катерина зачепила  питання охоплення соціальних мереж в Україні, зокрема в трійку лідерів входять американська соціальна мережаFacebook (21%) та російські соц.мережі «Вконтакте» (29%) та «Одноклассники» (14%) та менш використовані порівняно з західними країнамиInstagram та Twitter, де месcеджі в цих мережах слугують джерелами для новину класичних медіа та інструментом впливу на виборчу аудиторію.

 

gate_sic_data2

 

 

Соціолог Іван Колодій висунув припущення, що big data не гарантує однозначно виграшного результату і похибка матиме місце. Найголовнішим для обробки масиву даних є необхідність знайти точки кореляції. За словами експерта не всі «лайки» та «шейри» в соціальних мережах точно відражають ваші реальні погляди і як результат риси вашого характеру, що може сильно  викривити наявні інструменти таргетингу.

На думку,  представників компанії Septa, Дмитра Плешакова та Дмитра Білаша, реалії політичних digital-комунікацій дуже схожі на бізнесові,адже для розвитку свого бізнесу та реклами певного товару, контрпродуктивним є донесення одного і того ж меседжу всій аудиторії без сегментації та коригування меседжу, тобто принципів мікротаргетування. На думку фахівців, чим більше даних ти маєш про виборця, тим ефективніше зможеш на нього вплинути, тому задля стратегічної переваги над опонентами треба починати збирати та обробляти ці данні якомога раніше.

Також за допомогою skype-зв’язку до дискусії приєднався представник американської компанії Audience Partners  — Jack Zimmermanта розповів про досвід та можливості своєї компанії у таргетингу під час політичних кампаній у США та про те, наскільки ефективними ці технології можуть бути в Україні.

 

Наприкінці заходу усі бажаючи змогли задати свої питання колезі з Вашингтону щодо деталей технології і її майбутнього, а потім присутні експерти та аудиторія подискутували та підвели висновки щодо технології великих даних та особливостей сучасних політичних кампаній в Україні.


Нові ефективні тактики політичної комунікації

 

Не зважаючи на те, що популізм в різних інсинуаціях присутній під час виборчих процесів. Сьогодні політична реальність вимагає виважених форм, принципів та актуального політичного контенту. Такої аксіоми роботи та надання якісних і результативних політичних консультації по розробці антикризового політичного іміджу та побудови виборчої компанії надає компанія SIC Group Ukraine.

Політичний консультант та керуючий партнер компанії Катерина Одарченко взяла участь в святкуванні «Дні політтехнолога» та обговорення дискусійних питань галузі політичного консалтингу.  За її словами «…сьогодні вкрай важливо йти в ногу з часом. Наприклад багато клієнтів сприймають digital тактики комунікації як щось західне і таке, що не працює в Україні. Втім  аналіз  політичної та виборчої практики  показують, що такі digital тактики в аспекті всіх інструментів є ефективними і недорогими. В такому разі, виникає риторичне питання, а чому б не використати додатково механізм, який коштує 1 — 10 центів».

 

К.Одарченко

     

На її думку, «..на сьогоднішній день конкуренція вимагає від консультанта  правильних рішень і зменшення бюджету Клієнта при тій же ефективності, тому ми і заводимо нові технології в країну. Зараз наша ефективність на виборах 7-11 доларів (вартість кампанії на переможний голос ) і це не межа. Варто прагнути кращих показників».

Якщо говорити в цілому, ринок політичного консалтингу в Україні є професійним та вимагає більшої адаптації під вимоги часу, адже сьогодні держава є об’єктом не однієї інформаційної компанії з дезінформації всього політикуму, окремих політичних інститутів та політичних партій. Сьогодні важливо розуміти, що контент та використання digital-комунікаційних інструментів є запорукою політичного успіху клієнта.

 


Дональд Трамп. «Спецоперація інавгурація»: думки із залуштунків.

    Новою політичною реальністю, як для США, так і для решти світових гравців стало обрання та інавгурація 45-го Президента США – Дональда Трампа.

 

Цікавий початок для Трампа

       Реальним фактом в політичній біографії 45го Президента США – Дональда Трампа є те, що він як американський бізнесмен, до осені 2016 року не мав прямого відношення до політики, так і не мав великого досвіду в політичній боротьбі. Втім, як демонструє його впевнена перемога на виборах глави держави, саме за рахунок конкретних меседжів, які фокусувалися на інтересах певних соціальних груп, а також головного меседжу про попередній політичний режим демократів, який не сприяв ренесансу Америки у всіх відношеннях цього слова, демонструє, що подібна риторика та «комунікація» із виборцем має сенс бути, як успішний виборчий кейс.

      Дональд Трамп 45ий Президент США, подобається чи не подобається це комусь в американській чи світовій політиці, з цим фактом потрібно рахуватись. Втім на момент інавгурації опоненти Д.Трампа закидали йому, що він, як глава держави має найбільший антирейтинг довіри. Так, за даними видання «Голос Америки», він складав 70% проти 30% схвальних відгуків. Особисто, вважаю такі дані не кризовими, а можливостями для формування позитивного іміджу, і найголовніше  можливостями якіснішого коригування політичного вектору його дій, адже попередньо він вже сформував собі образ принципового політика, який «змусисть рахуватись із Америкою, зробивши її знову «великою».

      Безумовно Д.Трамп не буде понижувати «планку очікувань» від нього і буде продукувати двозначність і часто не прогнозованість його намірів та дій. Цілком реально, що постать Д.Трамп буде акамулювати нові політичні міфи та інсенуації, на основі не передбачувальності та невизначеності його майбутніх політичних кроків.

Міфи Дональда Трампа.

         Не буде зайвим в умовах інавгураційної істерії світових ЗМІ з приводу вступу на посаду нового президента США, зфокусуватись та проаналізувати ряд міфологем, що пов’язуються з постаттю Д.Трампа.

       Перший міф. Розпочати варто з того, що найбільше може цікавити чи навіть турбувати в Україні, чи зміниться відношення до України зі сторони нової президентської адміністрації Д.Трампа? Вважаю, що корекція відношення до українських політичних еліт – можлива, але зміна геополітичного курсу США кардинальним чином, якщо навіть проаналізувати її зміну в історичному розрізі – навряд чи сьогодні предметно розглядається у Вашингтоні. В чому причина? Реальною причиною цьому є республіканське неодностайне політичне сприйняття політичних цілей Д.Трампа. Навіть в умовах республіканської більшості в Конгресі (законодавчому органі США), по-перше не всі республіканці готові підтримати «радикальні» наміри Президента Д.Трампа. По-друге, взагалі, навряд чи американська політика суттєвим чином може змінитися до Росії в найшвидший спосіб. Особливо беручи до уваги ряд геополітичних проблем, які є частинами геополітичних інтересів США – наприклад, Іран та Сирія.

       Якщо відповідати на запитання про модель позиціонування України за нового Президента США
Д. Трампа, вважаю, що потрібно налагоджувати профільні контакти та взаємодії з ключовими політичними, економічними інституціями, стейкхолдерами, аналітичними центрами і сприяти нівелюванню подекуди негативного, сформованого в американській пресі, образу України, її політичного істеблішменту та бізнесу. Для прикладу чинниками дискредитації українського політикуму самих себе, на думку американських ЗМІ називаються фактори політичної корупції та клептократії. на мою думку, за умов політичної мобілізації та професіоналізації політичних еліт, їх активній комунікації із бізнесом та чесним діалогом із громадянським суспільством – цілком реально побороти ці деструктивні фактори.

        Другий міф. Міф, що проблемою, чи б пак дискусійним питанням є доцільність призначення на посаду держсекратаря – Р.Тіллерсона, одного з керівників корпорації «Ексен Мобайл», яка мала в минулому свою історію контактів із Росією. Насправді, для США є цілком нормальною практикою, коли на високі політичні посади призначаються колишні лобісти з великого бізнесу. На відмінну від технократів, колишні лобісти мають напрацьовані контакти, розуміють основні проблематики галузей, якими опікуються і які, по суті впливають на наповнення державного бюджету країни.

          Для України має бути  показовим інший важливий аспект. А саме позиція ключових стейххолдерів американського енергетичного ринку, наприклад компанії «Шелл», про те, що є «перепонами» для американських інвестицій в українську економіку. На думку американців, нам слід прагнути, аби в країні стабілізувалась законодавча база, а також регуляторна політика у сфері оподаткування бізнесу і звичайно унеможлювалось таке явище, як рейдерство.

       Третій міф. Санкції проти РФ можуть послабитись.  Навіть гіпотетично це не можливо. Яскрава і неприйнятна трагедія жителів міста Алеппо в Сирії, демонструє, що режим санкцій проти РФ буде тривати. Можливими будуть консультації, щодо їх коригування, але не зніматимуться Конгресом США з порядку денного.Отже санкції проти, як режиму Б.Асада та його союзника РФ пролонговуватимуться. Певна річ, в питаннях санкцій, потрібно враховувати майбутні результати виборів в Західній Європі, у Франції, в Німеччині, Нідерландів і прогнозувати, що буде із ними, якщо євроскептики в ЄС на виборах візьмуть гору. Хоча це є непопулярною позицією сьогодні, але не варто занадто демонізувати євроскептикиів у Франції та Німеччині і визнавати їх заочно переможцями виборчих процесів в їх країнах. Чи це правда так станеться, пропоную не гадати на кавовій гущі, а продукувати алгоритми власної політичної поведінки як країни, за будь-якого результату, і далі фокусуватись на алгоритмах корекції політичної комунікації із новою владою в ряду країн Західної Європи, так і у Вашингтоні.

        Четвертий міф. Міф про те, що Трамп переміг за рахунок вмілому таргетуванню (виборці ключових проблематик по ряду вихідних даних респондентів) в соціальних мережах. Спілкуючись із колегами в США, політтехнологами, соціологами ловиш себе на думці, що новизни у правильному таргетуванні соціологічних даних немає. В українських електоральних практиках останнього періоду, цей аспект враховується політичними штабами при формуванні своїх ключових позицій для ряду електоральних груп. В США ж дані про виборців є відкритими, тож  розтиражована в західних медіа технологія BigDatа, це лише один із можливих інструментів, який використовують  в політичній практиці, ефективність якого залежить від професійності його застосування. Команда Д.Трампа продемонструвала, що це реально зробити, навіть в умовах  колосальної лавини негативу проти самого Трампа під час його передвиборчої компанії.

Невизначеність як наголос президентського правління Д.Трампа

     Сьогодні в США, починаючи з моменту обрання Д.Трампа Президентом США, підготовки його інавгурації і фактичного вступу на посаду, як глави держави, найбільшим акцентом в політичному прогнозуванні його політичного майбутнього є фактор «невизначеності», як серед ключових аналітичних центрів США, конгресменів з обох палат і громадян США. Для наочного прикладу, серед багатьох політиків США залишається без відповіді  питання про вектори, характер політики нового держсекретаря, особливостей нової американської політики в сфері оборони та безпеки.

     Втім «невизначеність»  мала місце і серед ряду громадських ініціатив на передодні і під час інавгурації Д.Трампа. До слова, дані мирні протести попередньо не заборонялись і не унеможливлювались зі сторони влади, як могло би бути за ряду автократичних держав пострадянського простору.

        Так, 21 січня 2017 року, у Вашингтоні пройшов велелюдний жіночий марш, який об’єднав понад 200 тисяч учасників. Кошти для організації заходу за різними підрахунками були зібрані менше чим за два місяці. Варто акцентувати увагу, що подібний захід мав на меті привернути увагу не лише нового Президента США, а насамперед Конгресу, щоб питання захисту і гарантування прав жінок, прав національних меншин в США не були нівельовані, заговорені політичною риторикою нової президентської адміністрації.

          Нагадаю, серія протестних маршів відбулися на тлі обговорення в конгресі США способів трансформації в бік скорочення чи навіть згортання медичної реформи Б.Обами. Процес вже розпочато і очевидно не всі, особливо незаможні верстви населення сприймають Трампівську риторику щодо медичного страхування. На думку представників протестних маршів, питанням, що викликає їх занепокоєння є акцент не репрезантивності майбутнього уряду Д. Трампа, вказуючи, що там не має жодного представника латиноамериканської, мексиканської громади. Так, за даними американського перепису населення, 17 % населення цієї країни складають представники латиноамериканської етнічної групи. Втім, це лише попередні навіянні страхом суспільні стереотипи  щодо очікувань від нової адміністрації Президента США – Дональда Трампа. Не виключаю, що  Д. Трамп продовжить авторський стиль формування своєї команди, намагаючись привнести свої стандарти до процесів кадрової політики, інших не менш стратегічно важливих напрямків державної політики.

            Завершуючи варто сказати, що загалом протестні настрої проти Д.Трампа можна назвати критичними, але не агресивними. Поодинока деструктивна поведінка окремих протестуючих є локальною за своєю природою і має кваліфікуватись лише у відповідності до норм закону. Думаю, що Д.Трамп прекрасно розуміє, що протести, мирні марші та демонстрації на час його каденції будуть системною реальністю, хоч за масштабами вочевидь коригуватимуться в залежності від меседжей адміністрації Трампа. Втім, навряд чи треба очікувати, що Д.Трамп чи його адміністрація буде йти на поводу протестуючих. Останнім буде пропонуватись сприйняти нову реальність і максимально бути готовим до життя в ній. Також не прогнозую тривалого «букетно-цукерного» періоду між адміністрацією Д.Трампа та Конгресом. Вочевидь, на гора, ми матимемо картинку компромісів між Конгресом та Президентом Трампом, тоді, як головні політичні баталії будуть відбуватися між урядом та парламентом.

          Невизначеність для Д.Трампа є не лише викликом для політичного правління, а насамперед можливістю для гарантування реальності меседжу, що віднині «саме Америка №1» у всьому. В будь якому разі, кожен союзник, партнер США може розглядати на власний політичний вибір – або це запрошення до нових переговорів, де США ставлять вимоги. Або від початку президентства Трампа, кожна країна сама за себе і тільки від їх геополітичних амбіцій, геоекономічних можливостей та соціального капіталу залежить яким чином із ними буде базуватися комунікація Д.Трампа та США за його президентства.

 

Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії Sic Group Ukraine


Трамп-тиждень. Чим запам’ятається Світу новий Президент США після інавгурації?

           Ера Трампа офіційно розпочалась. Вже тиждень в статусі глави держави – Дональд Трамп демонструє в практичній політичній площині свої політичні амбіції та лідерські здібності. Втім початок його президентства не було безхмарним можливо як хотілось його прихильникам. Зокрема в американській столиці Вашингтоні, та інших містах не вщухли, посилились різноманітні громадські протести, марші незгоди з окремими програмними курсами нового президента Трампа.

Перші політичні кроки містера Трампа

        Ще задовго до інавгурації Д.Трампа, численні політичні аналітики зі США та зокрема України вказували, що найбільші політичні несподіванки від Трампа варто очікувати в перші 100 днів його правління. Хоча як продемонстрував його перший робочий тиждень, оцінюючи неоднозначність президентських указів, несподіванки від Трампа було отримано в першій сім днів після інавгурації. Взагалі якщо говорити відверто для американської політичної практики такі укази є нонсенсом, адже попередньо не були пропрацьовані адміністрацією Президента США з ключовими міністерствами американського уряду.

  Цікаво, що вже перший тиждень діяльності Д.Трампа ряснів громадянськими протестами його противників. Певна річ в кількісному еквіваленті дані протести не становили прямої політичної загрози для самого Трампа. Втім взагалі ситуація з протестами, вкотре як на мене підтвердила припущення, що Трамп є одним із непопулярних президентів США. До слова, в громадському дискурсі активно тиражується політичний стереотип, що «Трамп є політичною маріонеткою для Кремля». У зв’язку з цим, республіканській партій США вочевидь треба надолужувати щоб мінімізувати репутаційні втрати для адміністрації Д.Трампа від даного політичного кліше. Вже наприклад, навіть лідер республіканської більшості в Конгресі зауважує, що Америка й далі лишатиметься країною, де можна буде реалізувати еміграцію, а заяви республіканців і Трампа про «небезпечні мусульманські країни» є скоріш метафорою чим закликом до прямого обмеження питання еміграції до США людей з таких країн як Сирія, Лівія.

      Важливо розуміти, що для американського виборця є доволі татуйовані теми, до таких тем відноситься політичні відносин їх країни із Росієською Федерацією. З часів Холодної війни кінця двадцятого століття, Росія не сприймається пересічним американцем як рівноцінний політичний партнер. Відповідно адміністрації Трампа й самим республіканцям навряд чи буде легко пояснювати пошук політичних, економічних компромісів, налагодження взаємовигідної політичної комунікації засобами «м’якої дипломатії» та поверхневого обґрунтування політичної доцільності. Очевидно, що у Трампа будуть намагатися злагоджувати гострі питання американсько-російських відносин.

Мігранти. Україна. Трамп

           Що ж стосується української теми, то загалом в американських мас-медіа дане питання не піднімається. Вочевидь воно стане актуальним, коли утвердяться відносин між Трампом та ключовими політичним лідерами і стане зрозуміле яких політичних алгоритмів дій займає Дональд Трамп. Я впевнена, що Трамп корегуватиме свою позицію і по мігрантам і по Росії і по методах протидії міжнародному тероризму. Для цього вже є підстави. Так, прем’єр-міністр Великобританії Т.Мей та канцлер ФРН А.Меркель з критичним зауваженнями прокоментували плани Д.Трампа по змінам в американську політику по відношенню до мігрантів.

Катерина Одарченко, політолог, партнер компанії Sic Group Ukraine.